3 вопрос
1) Ранняя история Караханидов освещена в источниках неполно, и сведения о нем носят в основном полулегендарный характер.
2)Торговые и культурные связи между Восточным Туркестаном и Мавераннахром резко возросли с поселением в Кашгаре мусульман: «И зачастили торговые караваны из Бухары и Самарканда в него (Артудж - селение в Восточном Туркестане), сбывая утварь и ткани»
3)Согласно традиционным источникам, в свои двенадцать лет Сатук был мальчиком «совершенной красоты, природного ума, чистоты помыслов, здравого разумения и понимания, чего не было у царевичей до него». Однажды он видел, как люди из Бухары совершают намаз и спросил Насра ас-Самани, что они делают.
4)В распространенных в Восточном Туркестане, Средней Азии и Казахстане дастанах о Сатуке Богра-хане, личность будущего кагана окружена ореолом святости.
5)В варианте сказаний, приведенных Чоканом Валихановым, караханидского хана обратил в мусульманство саманидский проповедник, ходжа, благочестивый ученый и торговец Абунаср ас-Самани. Самани был глубоко верующим человеком; однажды ему приснился пророк Мухаммед, сообщивший ему радостную весть о том, что на него возлагается почетная миссия обращения в ислам Сатука в Туркестане, будущего воителя за веру, но «пока в образе неверного». По приказу Пророка «Восстань.
6)Согласно священной традиции, став мусульманином, Сатук, боясь вызвать гнев дяди и других соплеменников, скрывал свою веру и изучал религию тайно (до 25 лет).
2 вопрос
В Западном каганате с момента его возникновения не было никакой дуальной системы. Создателем его был Ибрахим Табгач-хан. Единственной столицей Западного каганата был не Узгенд, а Самарканд.
До поры до времени власть в Западном каганате переходила по прямой, от отца к сыну. Порядок иногда нарушался в результате вмешательства сперва сельджукидских султанов, затем карахытайских гурханов. Но и тогда, с 1040 г. и до падения династии в 1212 г. самаркандские ханы происходили из потомства Ибрахима Табгач-хана.
Титул илиг исчез из монетного репертуара с момента создания Западного каганата. Термин тегин на монетах Ибрахима б. Насра еще встречается. Таким образом, Ибрахим табгач-хан навсегда покончил с множественностью ханов, став единственным каганом. Во-вторых, он уничтожил многоступенчатую политическую иерархию с многочисленными князьями. В-третьих, изменил порядок престолонаследия, сделав его прямым, от отца к сыну, то есть заменил кочевнический порядок оседлым.
4 вопрос
Демократия в государстве. Равные права мужчин и женщин.
Основными районами Великой греческой
колонизации был северо-восток в Причерноморье и запад в Средиземноморье.
Перечислю основные греческие колонии в
Причерноморье:
<span>1)
</span>Оливия
<span>2)
</span>Пантикапей
<span>3)
</span>Херсонес
<span>4)
</span>Фасис
<span>5)
</span>Трапезунд
<span>6)
</span>Гераклея
<span>7)
</span>Кизик
<span>8)
</span>Византий
<span>9)
</span>Истрия
Основные греческие колонии в Средиземноморье:
<span>1)
</span>Сиракузы
<span>2)
</span>Мессина
<span>3)
</span>Тарент
<span>4)
</span>Неаполь
<span>5)
</span>Массилия
<span>6)
</span>Алалия
<span>7)
</span>Эпидамн
<span>8)
</span>Абдера
<span>9)
</span>Адрия
<span>10)
</span>Кирена
<span>11)
</span><span>Навратис</span>
Після смерті Святослава (972 р.) між його синами Ярополком, Олегом та Володимиром кілька років точилися міжусобиці за великокняжий престол. У цій боротьбі переміг Володимир. Ставши Великим князем київським, він багато зробив, аби зміцнити державу, встановити лад і порядок. За його князювання та ще потім за князювання його сина Ярослава Київська Русь досягла вершини політичної могутності й стабільності, економічного і культурного розвитку. Князювання Володимира Святославовича та Ярослава Мудрого історики виділяють у другий період історії Київської Русі (978— 1054 pp.).
За часів Володимира в загальних рисах завершилося формування держави. Він приєднав до Києва східнослов'янські племінні князівства й союзи племен: хорватів і дулібів (981 p.), в'ятичів (982 p.), радимичів (984 р.) та ін. Видатний політик і адміністратор Володимир здійснив серію реформ. Спочатку він спробував реформувати язичництво, проголосивши Перуна верховним богом країни, а в 988 p., переконавшись у віджилості старої віри, запровадив на Русі християнство. Близько 988 р. великий князь провів адміністративну реформу, позбавивши влади місцеву знать (князьків) і замінивши їх великокняжими посадниками, своїми синами й наближеними боярами. На зміну родоплемінному поділу держави прийшов територіальний, що є однією з найважливіших ознак справжньої держави. Було запроваджено новий кодекс правових норм, поки що усний, — "Закон земляний". Володимир піклувався про охорону державних рубежів, давши відсіч агресивним балтським племенам ятвягів і волзьким тюркам-булгарам. Головне місце в міжнародних стосунках Русі займали, як і раніше, взаємини з Візантією. У 988 р. Володимир допоміг візантійському імператорові Василію приборкати бунтівних феодалів. У вдячність за це і розраховуючи на допомогу в майбутньому, Василій видав за князя сестру, принцесу Анну.
Князь Володимир був видатним державним діячем і полководцем, одним із засновників Давньоруської держави. Він увійшов в історію і як Володимир Хреститель, що запровадив на Русі християнство, зробив його офіційно релігією в Київській державі.
Запровадження християнства на Русі Володимиром Великим було підготовлене попереднім історичним розвитком східнослов'янських земель. Візантійські джерела повідомляють, що власне Київська земля була хрещена князем Аскольдом у 860 р. Християнкою була бабка Володимира — Ольга. Серед дружинників його діда Ігоря також були християни. Реформа язичницьких культів — проголошення Перуна верховним богом Київській Русі — не сприяла державному будівництву, усталенню привілеїв панівної верстви суспільства, розвиткові писемності й культури, налагодженню зв'язків з іншими, в абсолютній більшості християнськими країнами. Тому в середині 80-х pp. X ст. київський князь помалу схиляється до думки щодо прийняття іншої, якісно нової релігії — християнства. Проте він виявляв інтерес і до інших релігій — ісламу, іудаїзму.
Незадовго до прийняття нової віри відбувся ряд важливих політичних подій. У 987 р. у Візантії розпочалося повстання проти Василія II. Імператор попросив допомоги в київського князя Володимира. Той згодився, але за умови: імператор віддасть за нього свою сестру Анну. Василій II не мав вибору, тож погодився на вимогу. Володимир, у свою чергу, зобов'язався прийняти християнство. Коли минула небезпека, імператор не поспішав виконувати обіцянку. Тоді Володимир оголосив війну Візантії, рушив на Херсонес і захопив його. Імператор змушений був відправити до Херсонесу сестру. Як свідчить літопис, Володимир прийняв хрещення в соборі св. Василія і обвінчався із царівною. Християнство прийняло також його найближче оточення.
Весною 988 р. відбулося масове хрещення киян, що поклало початок хрещенню всієї країни. Процес християнізації в Київській державі плинув повільно, а нерідко й хворобливо, однак за Володимира більшість населення країни навернулася, принаймні формально, у нову віру. Християнство принесло нову культуру й докорінно змінило світосприймання та самовиявлення населення Київської Русі. Запровадження християнства мало прогресивний характер. Завдяки цьому Київська Русь прилучилася до європейської цивілізації, пожвавилися міжнародні зв'язки нової християнської держави, зріс її авторитет у Європі як могутньої держави. Надзвичайно піднісся й авторитет самого князя.
Таким чином, у період князювання Володимира Великого Київська Русь досягла значного політичного, економічного і культурного розвитку і стала однією з найбільших держав Європи. Вчені порівнювали її з великою Франкською імперією Каролінгів.