Я довго пам'ятатиму той день, коли вперше в житті переступив поріг школи. Це був надзвичайно святковий день. Велика, блискуча від сонячного проміння класна дошка, грудочки білої крейди, тривожні й хвилюючі звуки дзвоника здавалися мені дивовижними.
<span>Я довго шукав свій клас, тому ввійшов до нього майже останнім. Сісти довелося на останній парті. Почав хвилюватися, що не почую вчителя, що не вистачить підручника. Так і сталося. Після привітання учителька почала роздавати по дві книжки на кожну парту. Всі жадібно хапали, починали невміло читати і милуватися малюнками. «Зараз дійде черга й до мене», — казав я собі. Аж ось на парту учителька поклала всього один підручник, який довелося ділити з синьооким дівчиськом. </span>
<span>Чомусь тоді мене ця подія дуже засмутила, а сльози, як я їх не ковтав, все-таки покотилися. Як пізніше з'ясувалося, ту дівчинку, що не пройнялася моїм горем, звали Даринкою. Тоді вона мені якось іронічно й байдуже прошепотіла: «Ну, забери той Буквар, якщо хочеш, я його давно вже прочитала з бабусею». </span>
<span>Навіть не знаю, що мене тоді більше вразило: те, що підручника не вистачило, чи те, що я ніколи ще не читав того Букваря.</span>
<span>"Квітковий вернісаж" який відбудеться 19.09.2013 року у нашій школі</span>
Н.в. сто п'ятдесят три
Р.в. ста п'ятдесяти (п'ятдесятьох) трьох
Д.в. ста п'ятдесяти (п'ятдесятьом) трьом
З.в. сто п'ятдесят (п'ятдесятьох) три (трьох)
О.в. ста п'ятдесятьма (п'ятдесятьома) трьома
М.в. ста п'ятдесяти (п'ятдесятьох) трьох
1. Називний: п'ятдесят сім.
2. Родовий: <span>п'ятдесят сьомого.
3. Давальний: </span> <span>п'ятдесят сьомому.
4. Знахідний: </span><span>п'ятдесят сім..
5. Орудний: </span><span>п'ятдесят сьомим.
6. Місцевий: на </span><span>п'ятдесят сьомому.</span>
Рідний край - це саме миле, найкрасивіше місце на землі. Тут найкрасивіша природа, найцікавіші казки, найкрасивіші і найдобріші люди. Тут все своє, таке рідне і улюблене.
У кожної людини є свій рідний край, куди хочеться весь час повернутися. Чому це місце так тягне до себе? Чому багато тужать про нього на чужині? Напевно, тому, що знайомство з навколишнім світом вперше відбувалося саме в цих краях. Маленька людина вперше тут побачила сонце, почула шум дощу, пішла до школи, знайшла друзів.
Рідний край найкрасивіше місце на землі, тут живуть самі хороші люди. А скільки всього цікавого тут було, скільки хороших спогадів пов'язано з цим місцем. Тут рідний дім, де мама чекала зі школи. Приходиш додому, а на столі рум'яні млинці з молоком. Що може бути смачніше!
Де б не була людина, в який куточок землі вона б не забрела, завжди буде згадувати свій рідний край, такий гарний і улюблений.