-Доброго дня , Наталія Василівна , меня потрібна книжечка для молодшого братика (можешь имя написать)-
- Привіт , Вікторія , чим цікаваиться твій братик?- запитала бібліоткар
- Він дуже цікавиться історіями про літаки .- відповіла дівчинка .
- У мене є дві чудові книжечки , зачекай будь ласка !- сказала Наталія Василівна. Непройшовши і п'яти хвилин , як вона повернулася :- Ось дві казка про "Загубленого літачка " та " Як літак рятував усіх "
-Дякую . На мою думку його сподобається . добобачення - з посмішком сказала Вікторія .
- Допобачення .Приходь іще !_ відповіла бібліотекар
Я дивлюсь на вас,
мамо,
Бо душа ваша — яблуня
Золота, золота...
Бо квітує в ній сонячно
Доброта.
М. Косякевыч
Мати... Красу жінки-матері оспівували з давніх-давен. їй присвячували вірші, поеми, пісні. Художники змальовували її неповторну чарівність. Скільки чудових зображень жінок з малим дитятком на руках! Скільки в погляді матері ніжності, тривоги за майбутнє її рідної крихітки! Так ясно і просто каже прислів'я про те, що мати — це людина, яка найрідніша у всьому світі: "Нема цвіту пишнішого, як маківочка, нема роду ріднішого, як матіночка". Ні за які скарби не придбати матір. Яскраво свідчить про це народна творчість: "Нема того краму, щоб купити маму", "Матері не купити, ні заслужити".
Моя матуся. Це струнка, звичайна, проста жінка. Така приємна у розмові. Без нарікань на долю, без жалів. Як подих вітру. Лагідна така! А якщо і зробить зауваження, то чемно, тихо, ввічливо. "Материн гнів — як весняний сніг: рясно випадає, та скоро розтане".
Як приємно, відчуваючи тепло материної руки, її подих, ніжно пригорнувшись до її плеча, розповісти про свої мрії, поділитись роздумами про прочитану книжку, довірити все те, що хвилює і бентежить... Вона порадить, заспокоє, втішить і підбадьорить.
"На сонці тепло, а біля матері добре". Коли часом я хворію, то моя мила ненька хвилюється, піклується про мене з особливою увагою. "У дитини заболить пальчик, а в мами — серце":
Люблю, коли мама
Для мене співає.
Із мамою вдвох
Сумно нам не буває... Люблю свою маму, —
Ви, певне, так само,
Люблю вже за те,
Що вона — моя мама!
<span>Землі, каменям, деревам, вогню і водним джерелам слов’яни продовжували поклонятися ще в XV—XVI століттях.Землю слов’яни вшановували не лише в язичницькі часи, але й багато століть потому. Плодючість Землі, її здатність годувати людей робили її в очах людини справжньою матір’ю.Спільні для європейських міфів уявлення про те, що небо і земля — подружжя, що небо запліднює землю дощем і після закінчення терміну вона розроджується новим урожаєм, існували й у слов’ян. В одному з давньоруських заклинань говориться: «Ти, небо, батько, ти, земля, мати». З культом Ма-тері-Землі пов’язаний давній звичай брати з собою рідну землю, вирушаючи в путь, ідучи надовго з дому (наприклад, на заробітки) або переселяючись в інші місця. При цьому жменьку землі вигрібали з-під печі, іншу — з-під стовпа, на якому тримаються ворота, а третю брали з перехрестя доріг. Під час закладання будинку на новому місці жменьку рідної землі висипали під фундамент, вважаючи, що вона захистить від напастей і допоможе родині на чужині.Вшановуючи Матір-Землю, наші предки поклонялися й воді. У давньоруських рукописах можна прочитати про молитви й гадання біля води, про лікування нею, укладення шлюбів і союзів і принесення клятв, жертвопринесення воді, в тому числі й людські.У Стародавній Русі поклонялися багатьом деревам, але перш за все дубові, який був священним деревом громовержця Перуна. Про жертвопринесення дубу свідчили ще візантійські джерела. Під величезним дубом, що ріс на острові Хортиця, слов’яни приносили в жертву живих півнів, шматки хліба і м’ясо.Збереглися відомості про існування в Стародавній Русі священних гаїв. У священних гаях не можна було не тільки вирубувати живі дерева, але й рубати на дрова сухостій і бурелом — усе повинно було згнивати на місці, всередині самого гаю. На гілки священних дерев у якості приношень селяни вішали хустки, стрічки, шматки полотна або рушники з проханнями про позбавлення від хвороби або як подяку за зцілення. В народі ходила велика кількість оповідань про страшні кари, які спіткали тих, хто намагався зрубати дерево в священнім гаю,— одних знайшла смерть на місці, інші осліпли, зламали руки або ноги, померли від тяжких хвороб.</span>Стародавні слов’яни вшановували камені, вбачаючи в них опору, основу світу, символ світової гори. Пізніше вшановування культових каменів у народній культурі почало пов’язуватися з іменами християнських святих або легендарних героїв: Богородиці, св. Параскеви, преподобного Феодора, св. Афанасія та інших.<span>(353 сл.) (Із книги «Світ міфології»)</span>
1. відсутній через хворобу
2. виїхати за продуктами
3. поїхали під час канікул
4. Косарі вийшли в поля, ледве засіявся ранок.
5. відповідь В
6. Залунали пташині голоси, як тільки зблиснув перший промінь сонця.
Я дуже люблю проводити час зі своїми друзями. Ми часто граємо в різноманітні ігри. Найбільше мені подобається грати з ними в лото і шахи. Це компактні настільні ігри, що можна взяти з собою всюди або ж пограти вдома. Всі мої друзі і я дуже полюбляємо поводити свій вільний час саме за цими іграми, тому що вони вселі і розвиваючі<span>Ⓐ</span>.