А в мене усе по - старому
2)Прикраси з гранати - гранатні
Внески акціонерів - акціонерні
Штраф в аптеці - <span>аптечна
</span>Лист з рекомендацією - <span>рекомендаційний
</span>Майстерня для реставрації - реставраційна<span>
</span>Пояс для рятування - <span>рятівний</span>
Ясне небо,ясне сонце,вітрила білі,стежечка злотиста,підводне каміння
У неділю вранці Мишко, Юрко та Василько вирушили до лісу по опеньки. Найбільше радів прогулянці Васильків Рябко, який гасав навколо по кущах.
Хлоп'ята йшли туди, де кілька років тому вирубали ділянку лісу. Раптом Рябко насторожився, загарчав і кинувся в гущавину... Хлопці побігли за ним. А коли зупинились, то побачили сіренького зайчика. Юрко та Мишко притримували Рябка, щоб той не покусав звірятка. Зайчик був ще зовсім маленький і здавався зовсім безпорадним. Та тільки Василько захотів погладити знахідку, звірятко стрімко підвелося і пострибало по стежці в бік дерев. Рябко тихо і з цікавістю спостерігав за хлопцями, навіть не гавкнув.
Хлопці з повними кошиками грибів та чудовими враженнями поверталися додому. Вони ще довго згадували і говорили про зайчика.
<span>Епоха не цінує геніїв за життя - вона згадує про них надто пізно. Якась жорстока закономірність: час палить, нищить генія невблаганними вироками, а коли збагне, що дух його - безсмертний, схиляється в пошані й каятті.</span>
<span>Багато їх, геніїв - патріотів землі української, що відстоювали свою державу у XX столітті, захищали й підносили духовну культуру народу, та визначна роль у цьому належить Василеві Семеновичу Стусу.</span>
<span>Син селян із Вінниччини, 1938 року народження, рано звідав тяжку селянську працю, солоний піт, смак хліба насущного. Босоногому школяреві цікаво було навчатися, а згодом навчання стало основою його дитячих літ, через що у п'ятнадцятирічному віці був зарахований студентом педінституту. Мріяв вчити дітей, прищеплювати їм любов до України. В армії змужнів, а, повернувшись, навчається в аспірантурі, пише поезії, хоч не наважувався себе назвати ще поетом: „Маю себе за людину, що пише вірші. Деякі з них - як на мене - путящі... Якби було краще жити, я б віршів не писав, а - робив би коло землі"</span>
<span><span>Та з другої половини 60-их років розпочався мертвотний період застою, переслідування всіх, чиї погляди та переконання не збігалися з офіційними канонами, їм чіпляли ярлики „націоналістів", заарештовували, кидали до в'язниць та гулагівських таборів.</span></span>