Моя бабушка очень добрая, любит вязать шарфы. Готовит очень вкусно , особенно мне нравится её блинчики. Моя мама самая красивая она очень ласковая иногда мы играем и шутим , я очень люблю с ней гулять. Мой папа самый сильный и смелый и самый храбрый он мне привозит подарки с ним весело
Мой дедушка самый лучший дед на свете он мне починил велосипед с ним очень интересно и я с ним люблю кормить птиц.
Герой російського билинного епосу. Билина про нього відноситься до новгородському циклу билин. Виникнення новгородських билин дослідники датують XII століттям, часом занепаду Київської Русі та розквіту Новгорода. Новгород був найбільшим торговим містом
Герой новгородської билини Садко – не воїн-богатир, а купець. Був він перш бідний, мав з усього добра тільки «гуслі звончатих», з якими хаживал на бенкети звані, веселив народ. За його майстерність пісняра подарував йому Морський цар три рибки-золоті пера. Закупив на них Садко товару видимо-невидимо, став він багатим гостем-купцем пана Великого Новгорода…
Билина складається з трьох частин, які зустрічаються і в якості самостійних билин. У найбільш древній частині билини розповідається про перебування Садко в підводному царстві. Цей сюжет перегукується з міфам про подорож героя в «інший світ». Такі міфи зустрічаються у всіх народів. У міфах багатьох народів зустрічається і образ співака-музиканта, що зачаровує своєю грою все живе і неживе. Розповідь про те, як Садко розбагатів за допомогою золотих риб, подарованих йому Морським царем, в билину був включений пізніше. Деякі билин в цій частині билини говорять не «Морський», а «Водяний» цар. Самої пізньої частиною билини є колоритний розповідь про те, як Садко намагався «повикупіт’ усі товари новгородські».
Деякі дослідники вважають, що у билинного Садко був реальний прототип – багатий новгородец Садко Ситініч, згаданий у літописі у зв’язку з тим, що він в 1167 році побудував в Новгороді кам’яну церкву в ім’я Бориса і Гліба.
<span>Салтыков-Щедрин — «Как один мужик двух генералов прокормил». Здесь высмеиваются два генерала, оказавшиеся на необитаемом острове и обнаружившие там свою почти детскую беспомощность в быту и недетскую пронырливость в деле закрепощения мужика. На благословенном острове полно еды: на деревьях растут фрукты, в лесу полно дичи. Но генералы уже органически неспособны трудиться, да и к тому же, в их представлении, физический труд — некая унизительная для «их превосходительств» подробность жизни, для, которой надо поскорее сыскать «мужика». Однако объектом сатиры в этой сказке оказываются не только тунеядцы-генералы, но и сам мужик, принимающий как должное свою рабскую зависимость от ничтожных генералов.</span>
Лишнее произведение "Маскарад", т.к это пьеса(драма), написанная М.Ю Лермонтовым, а "Анчар" и Арион"написал Пушкин, и это стихи.
Возможно,потому что автор уже рассказал об остальных 12ти подвигов
если же не так,то автор назвал свой рассказ именно так,потому что 13ый подвиг самый важный в рассказе