На жанровій картині М. Дерегус відобразив один із можливих епізодів життя юного Тараса Шевченка.
<span>Дія відбувається під селянською хатою, що стоїть на горбочку край села. У центрі — старий кобзар із малим поводирем, а навколо стоять селяни і зачаровано слухають невеселу оповідь. Тут і молода господиня зі своїм сімейством, і косарі, що повертаються додому після цілоденної праці, і старенька бабуся, і Тарас. Він стоїть найближче до кобзаря, ловить кожен рух, вслухається в кожне слово. Пісня проймає його до глибини душі. Про це говорить зосереджений погляд, недитяча задума. </span>
<span>Засмучені обличчя селян засмаглі від вітру і сонця. Тяжке життя, непосильна праця наклали свій відбиток. На картині переважають синій, бузковий, голубувато-сірий кольори. Вони передають настання вечірньої прохолоди. Барви нечіткі, бо на землю вже спускається ніч. </span>
<span>Скоро згасне день, кобзар понесе свої пісні далі, але селяни ще довго пам'ятатимуть його сповідь про життя в неволі, про ту іскорку надії, яку вселив співець у їхні душі.</span>
Я гадаю що головне її призначення - бути місцем, де люди спілкуються один з одним, беруть участь у духовному житті, а не тільки "споживають" інформацію. <span>прекрасно видані, але дорогі книги, - саме бібліотека надає доступ до всього цього</span>
На столі лежала книга,прочитана мною.
Великий,гарний місяць був на небі,засіяному зорями
У оздобленій гарним орнаментом вазі були не менш гарні квіти.
Софіївський собор був збудований Ярославом Мудрим.
Маленьке містечко,осяяне вуличними ліхтарями
Написаний Васильком твір бкв кращим у класі.
Вкриті бруньками дерева у саду були дуже гарними.
Пісні складені народом в давні часи співають і досі.
Навесні дуже гарно зацвіли квіти,посаджені учнями.
Дмитро,взутий у гумові чоботи,скочив у калюжу.
Ранкові поля стрепенулися, переплюхнулись на тлі золотого лиття хмарин і вмилися сонцем.