Маруся печальный рассказ Марусе вконце становится все хуже. она пережила много всяких приключений И заболела и перед смертью она ничего неосознаёт и умирает
"Лев и собака" ........ точки для 20 символов
Давным-давно в сказачной стране жили волшебные существа. Никто не знал где проживают эти таинственные волшебники. У каждого такого волшебника был свой собственный волшебный предмет.
И вот, жил маленький волшебник в своём крошечном домике. Он ходил в школу и обучался разным чудесам.
Однажды к нему пришёл в гости его друг. Собственно говоря, друг его был необычным.
- Знаешь, а я сегодня смог определить с помощью своего чудо-предмета, как я проведу завтрашней день, - гордо проговорил он.
Наш маленький волшебник восхищено смотрел на своего товарища.
- А я не знаю какой у меня волшебный предмет, - грустно проговорил он, - Знаешь, Лёнька, мог бы ты мне помочь?
- Да с радостью.
Так и началось их необычное путешествие.
Рано утром они отправились на поиски. Ходили они по всему городку волшебников долго. И вот они решили, что нужно выйти за город. Но это было опасно, ведь там был неизведомый ими мир.
Но из города просто так нельзя было выйти. Магические чары окутывали город со всех сторон.
- Абра-кадабра, - громко закричал волшебные слова Ленька, но они не помогли.
- Сизам откройся, - ещё громче закричал наш маленький волшебник.
Так они перебрали очень много слов имеющих волшебные свойства, но ничего не помогла.
- Хрю-хрю, - тихонько прохрюкал Ленька.
И тута появились три больших поросёнка.
- Желаете выйти, так ичполните испытание, - с насмешкой приговорили они.
Вот, что смогла, то написала. Дальше в голову ничего ещё лезет. Но надеюсь, что хоть чем-то помогла.
Василь Голобородько біографія скорочено Народився 7 квітня 1945 року в селі Адріанополі на Луганщині. У 1963 році закінчив середню школу-інтернат. У 1964 вступив на українське відділення філологічного факультету Київського університету. 1965 року став студентом Донецького педагогічного інституту, звідки на початку 1967 року був відрахований за наказом ректора з формулюванням: «за дії несумісні зі званням радянського студента». Ці дії полягали в тому, що поширював у Донецькому університеті серед студентів роботу Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація», про що секретар Донецького обкому КПУ доповів у ЦК КПУ в «інформації» від 30 січня 1967. Влітку 1967 року була спроба продовжити здобувати вищу освіту в Літературному інституті в Москві, але, попри те, що успішно пройшов творчий конкурс, Голобородька не допустили до вступних іспитів. Вірші розпочав друкувати 1963 року, коли в республіканській пресі з’явилося кілька добірок віршів. Перша поетична книжка «Летюче віконце», яка готувалася до друку в одному з київських видавництв, була знищена вже набраною для друку через незгоду автора співробітничати з органами державної безпеки (КГБ) колишнього СРСР. Від 1969 року і аж до 1986 року твори Голобородька не друкували в Україні. У 1968–1970 роках перебував на військовій службі в будівельних загонах на Далекому Сході. Після того працював на шахті та в радгоспі в рідному селі. 1988 — Голобородька прийняли до Спілки письменників України. 2001 року здобув вищу освіту в Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка. Проживав у Адріанополі, а близько 2004 року перебрався до Луганська. Через бойові дії на Сході України в 2014 році став вимушеним переселенцем. Твори Василя Голобородька «Летюче віконце» (1970); «Зелен день» (1988); «Ікар на метелекових крилах» (1990); «Соловейків теремок» (1991); «Калина об Різдві» (1992); «Слова у вишиваних сорочках» (1999); «Міфопоетична трансформація українського обряду сватання в українських народних казках» (2002); «Посівальник» (2002); «Українські птахи в українському краєвиді» (2002); «Дохла кішка» (2004); «Летюче віконце» (Вибрані вірші) (2005); «Ми йдемо» (Вибрані вірші) (2006); «Віршів повна рукавичка» (2010); «Зозуля масло колотить» (2010); «Білі кімнатні рослини» (2013);