<em><span>За Володимира і за його сина Ярослава держава Київська була найсильніша й найелавніша.<em><span>Летіла зозуля з поля на долину, та й сіла кувати на мою калину.</span></em></span></em>
<em><span><em><span><em><span>Життя не має ціни, але воля дорожча за життя.<em><span>Труднощі мучать, зате розуму учать.</span></em></span></em></span></em></span></em>
<em><span><em><span><em><span><em><span><em><span>Нещасна, неправдива людина, що добровільно й легко зрікається рідної мови.</span></em></span></em></span></em></span></em></span></em>
Грають-1 діевідміна,множина,3 особа,
плещуть-1 дієвідміна.множина,3 особа,
ловляться-2 дієвідміна,
тікають-1 дієвідміна,
лащать-2 дієвідміна,
обнімають-1 дієвідміна,
ллються-2 дієвідміна,
Ответ:
Я впевнена, що в кожного з нас є мрії. Вони бувають маленькі й великі, значущі й не дуже, але вони існують, і кожен з нас з дня у день вірить, що вони збудуться.
«Пурпурові вітрила» - це наглядний приклад твору, в якому головна героїня вірила в свою мрію, і вона збулася.
Асоль-мрійлива дівчинка, з непростою долею. Вона була життєрадісною і оптимістичною, поважала свого батька. Кожного разу вона виходила на берег і вірила, що вона зустріне того, з ким їй буде так добре, що вона зустріне своє кохання.
І ось одного дня несподівано для самої себе вона зустріла свою долю й покохала того самого. Її мрія збулася.
Отже, якщо ми віримо в щось дуже сильно, то це гарна прикмета того, що ми в душі діти. Ми віримо в кохання або ще в якісь почуття, і одного разу, будьмо впевненими, ми зустрінемо(або отримаємо) те, про що мріяли багато років.
Моя сім’я невелика . Нас всього (напиши скільки членів родини). Але , незважаючи на те , що наша сім’я маленька , у нас є свої сімейні традиції , які ми завжди дотримуємося.
Зустрічати Новий рік і Різдво разом – одна з найулюбленіших традицій . Як би не були зайняті , де б ми не знаходилися , під час цих свят ми відкладаємо всі свої справи і збираємося в нашій затишній квартирі. Спочатку ми разом вбираємо ялинку , прикрашаємо її іграшками , гірляндами , листівками з побажаннями , потім вітаємо один одного зі святом і обмінюємося подарунками. Увечері ми сідаємо за святковий стіл і розповідаємо , що у нас поганого і хорошого відбулося в році,який минає , а потім запалюємо бенгальські вогні і говоримо один одному побажання на рік прийдешній.
Цю традицію , можливо , хтось вважатиме смішною . Щороку наприкінці серпня ми дружно збираємося на кухні кожен вечір , щоб приготувати соління на зиму. Навіщо витрачати стільки часу , адже зараз все можна купити в магазині ? Але наша сім’я вважає , що продукти , приготовані своїми руками , та ще при цьому з любов’ю , набагато смачніше і корисніше тих , що куплені в магазині.
Найголовнішою нашою традицією є те , що всі проблеми ми вирішуємо спільно . Ділимося один з одним своїми невдачами , переживаннями або ж , навпаки , своїми успіхами , радощами , даємо один одному поради і допомагаємо у важких ситуаціях .
Я вважаю , що в кожній сім’ї повинні бути якісь свої сімейні традиції. Традиції зближують сім’ю , роблять її справжньою фортецею , де кожен відчуває себе впевнено і захищено .
<span>Про свою сім’ю я з упевненістю можу сказати , що моя сім’я – моя фортеця і моє багатство. Завдяки традиціям , існуючим в моїй родині , я навчилася відрізняти сімейні свята від інших, навчилася любити і довіряти. А це найголовніше в житті. Адже без любові людина не може жити , а може тільки існувати , а без довіри не може бути любові. Я люблю свою сім’ю і можу довірити їй абсолютно все , знаючи , що моя сім’я – це місце , де тебе зрозуміють і підтримають і ніколи не залишать у важку хвилину.</span>