Одного разу я <span> побачив мале </span>цуценя<span>, таке ніжне і розгублене, що сердце болісно стиснулось. Він самотньо сидів у порожньому парку, трохи змокший від нещодавного дощу. В нього були великі темнокоричневі очі, палкі і розуміючі. Я підійшов ближче і побачив червоний ошийник у ньго на шиї з блискучою підвіскою. На ній було написано Плямко. І дійсно, шерсть у цуценяти була коротка і вся в коричневих плямах, ніби від фарби. Я взяв Плямка на руки і відніс додому. Він тремтів і тулив до мене мокрий носик, і ніби обіймав мене маленькими лапками. Прийшовши додому я вимив його і витер - він зігрівся і почав весело бігати по квартирі. Тепер Плямко мій кращий другⒶ.</span>
Дорогий друже,..
Мила донечко,...
Люба матусе,...
Шановний Іване Петровичу,...
Падал мягкий снежок, засыпал черную землю, все пеленал своим нежным белым сиянием. Сады, еще сегодня утром такие замерзшие и отчаянные, добрее, потеплели. Село повеселела, все вокруг словно помолодело - глинистая вязкая дорога, дома с темными взглядами стекол, ветер помолодел, люди. И мысли, еще вчера похожи своими настроениями на осеннюю слякоть, вдруг побадьоришалы, потекли быстро, запели - так мне было хорошо.
Театру - Кому ? Чому? Давальній відмінок підвал. лабіринт- називний