Прихід, предобрий, списати, розказати, гілля, сіллю, козацький, птаство, Житомирщина, здоровенний, печиво, піаніст, звернення, павутиння, приклеїти, Маріїн, Ольжин, казковий, діжечка, козаччина, Галичина.
Захід сонця - гарне явище природи. Під час заходу сонця хмарини неймовірних кольорів.Догорає день. Сонце повільно хилеться до обрію. Природа завмирає, стає все тихіше і тихіше. Швидко темніє і в небі спалахують перші зірки.
Рідною є для нас земля, де ми народилися. Цю землю не вибирають, як не вибирають батьків. Це скарби, даровані Богом. Я не розумію людей, які кидають свою батьківщину і шукають щастя в чужих землях, знаючи, що рідна країна потребує їхньої любові, праці, відданості. Любов до батьківщини називають патріотизмом. Це дуже сильне почуття, яке дає людині можливість витримати складні випробування, перетерпіти лихоліття, зробити подвиг в ім'я свого народу.
«Чому, сказати, й сам не знаю,Стежина в ріднім краї...Наша земля — Україна. Любити її — це значить кожним своїм вчинком, кожним помислом вірно служити їй. Мало говорити, що ти патріот, — треба бути патріотом.
Для когось- це вулиця, де пройшло дитинство, для когось- великий двір, де вечорами звучала гітара і мелодійний голос співав про перше кохання, для когось- це звичайна сільська хата з кущем калини під вікном, з чорнобривцями, які посіяла мама, з рушниками в кутку над образами.
Мій образ рідної земліРідна земля дорога для нас і тим, що жили тут наші предки — горді і волелюбні, які не віддали свій край чужоземним загарбникам-завойовникам. Кров'ю своєю, своїм життям захистили його, передали нам у спадок як дорогоцінний скарб, зберегли для нас рідна мова — співучий, неповторний і чарівний.
такими задушевними рядками висловив поет-пісняр Андрій Малишко глибоке синівське почуття любові до своєї землі, яка зростила його, вивела в люди, навчила любити життя, працю, природу, пісню, мову...
Ота стежина в ріднім краї, дна біля воріт»Живе у серці стільки літНебо єдиною в світі батьківщини.У кожного вони свої, неповторні, але однаково дорогі. Рідна земля — наша мала батьківщина, де ми вперше почули мамину колискову, пізнали перші радості і перші сльози, перші перемоги і поразки...
Рус:
Я тоже часть речи,
Жду с вами встречи.
Что ты будешь завтра делать?
Можешь ли о том поведать?
Будущего нам не знать,
Можно лишь предполагать,
Что я завтра рано встану
И бездельничать не стану,
Я и ранец соберу,
Я и в школу побегу.
В настоящем - я стою
И с тобою говорю.
А вчера весь день играл,
Прыгал,бегал,не скучал.
Итак, обозначаю я действие предмета.
Кто же я? Жду вашего ответа.
<span>(Глагол).
</span>Укр:
Я теж частина мови,
Чекаю з вами зустрічі.
Що ти будеш завтра робити?
Можеш про те повідати?
Майбутнього нам не знати,
Можна лише припускати,
Що я завтра рано встану
І байдикувати не стану,
Я і ранець зберу,
Я і в школу втечі.
У цьому - я стою
І з тобою говорю.
А вчора весь день грав,
Стрибав,бігав,не нудьгував.
Отже, визначаю я дію предмета.
Хто ж я? Чекаю вашої відповіді.
<span>(Дієслово).</span>