Правильно писать-необачный вчинок
Так.Людям на даний час потрібно б було повчитись у Простака,адже Простак-щира,і в деякій мірі вихована людина.Незважаючи на те,що він не виховувався у 'цивілізованій і сучасній кріїні'він є добре вихований.Простак не 'зіпсований цивілізацією' і є відкритий і добрий.Людям потрібно взяти для себе питання вихованості,простоти,залишатися таким як ти є,і не перешкоджати чужому щастю...Доба Просвітництва залишила свій слід і у наші часи.<span>Якщо проеціювати події повісті «Простак» на наше сьогодення, то можна з впевненістю стверджувати, що питання, порушені Вольтером у цьому творі, не менш актуальні і в наш час. Адже й сьогодні «природні» люди, яки намагаються відстоювати одвічні людські цінності і жити за законами природи, досить часто не знаходять розуміння у суспільстві. Якщо замислитися, то кожен з нас може привести приклад «Простака», якого він знає особисто. Але будь-що, та «Простаки» повинні існувати в будь-який час, бо саме завдяки їм зло ніколи не переможе добро.</span>
П’єса видатного українського драматурга і письменника І. Карпенко-Карого «Мартин Боруля» була написана на основі реальних фактів. Для сюжету автор використав події, які в певний час відбувалися в його родині. Відомо, що батько письменника одного разу вирішив довести, що має дворянське походження, і це стало справою усього його життя. Незважаючи на витрачені кошти і зусилля, рід так і не був визнаний дворянським, б в старих і нових документах прізвище батька відрізнялося однією літерою.
Тим самим був зайнятий і головний герой п’єси. Мартин Боруля – чиновник Земського Суду і багатий шляхтич, який має одну єдину у своєму житті заповітну мрію – зробити свою родину дворянською, і який готовий заради того, щоб поставити усе на «дворянську лінію», на будь-які жертви.
Підштовхнула бажання Мартина довести своє дворянство образа пана Красовського, який назвав Борулю бидлом, а його сина Степана – телям. Мартин став наполегливо, навіть із завзяттям судитися і викидати гроші на вітер. Він настільки сильно захопився цією справою, що навіть не розумів, що повірений Трандалєв, який узявся йому допомагати, просто-напросто дурить його. А головне у цій боротьбі за дворянство – це те, що й сам Мартин навряд чи зміг би пояснити, для чого йому і його родині потрібне те саме дворянство. Адже родина Борулі жила у достатку і у нього та його рідних було цілком нормальне життя. Мартин Боруля мав гарну дружину, сина, доньку і вів чимале господарство.
Зрозуміло, що такий стан життя родини не мав нічого спільного з життям дворян. Та Мартин хоч і має звичку рано прокидатися, він намагається виглядати паном і через силу вилежується майже до обіду, хоча у цього в нього болять боки. Крім того, він ламає родинні традиції і примушує доньку і сина називати жінку «мамінькою», а його самого – «папінькою». Своїй дочці Марисі Мартин не дає працювати, бо вважає, що так вона буде більше схожа на дочку дворянина.
Чимало коштів Мартин Боруля витрачає і на дворянський антураж. Але наміри виглядати благородним визивають у глядачів та читачів лише сміх. Мартин привчає себе до кофе, хоча не знає, що з ним робити і коли подавати до столу, «чи до борщу, чи на ніч?».
Бартер - це стиль мови та мовлення.