Он сонце сходить..
Листя шелестить
В зеленому гаю там ростуть квітки
І десь на теплому пісочку граються дітки
А хлопчик все седить біля вікна і дивиться на напис "Дім Сирітки"....
"О рідне слово, хто без тебе я?.."<span>О рідне слово, хто без тебе я? </span><span>Німий жебрак, старцюючий бродяга,</span><span>Мертвяк, оброслий плиттям саркофага, </span><span>Прах, купа жалюгідного рам'я. </span>
<span>Моя ти — пісня, сила і відвага, </span><span>Моє вселюдське й мамине ім'я. </span><span>Тобою палахтить душа моя, </span><span>Втишається тобою серця спрага. </span>
<span>Тебе у спадок віддали мені </span><span>Мої батьки і предки невідомі, </span><span>Що гинули за тебе на вогні. </span>
<span>Так не засни в запиленому томі, </span><span>В неткнутій коленкоровій труні — </span><span>Дзвени в моїм і правнуковім домі!</span>
Це по "Слово о полку Ігоревім" ?
Романтика в нашому житі має місце завжди. Без неї житя не мало б таких яскравих барв.
Паспорт твору:
Літературний рід: Лірика.
Період творчості: Дана поезія написана під час перебування письменника в казематі у 1847 р.
Жанр: Ліричний вірш
Ідея: віра письменника у неминучість повалення царського гніту, відродження України.