Читаючи «Казку про яян» Емми Андієвської, ти, мабуть, помітив, що вона незвичайна — не така, як ті, що доводилося тобі читати раніше. Незвичайним, напевне, у цій казці є яскраво виражена мораль, повчання, саме ця ознака наближає її до літературного жанру — притчі з яким ти вже ознайомлювався в початкових класах.
Притча<span> — це повчальне алегоричне оповідання з чітко висловленою мораллю. Чимало притч можна знайти у Біблії та в давньоруських збірниках. Пізніше їх використовували у своїй творчості письменники й художники. За змістом, як ти вже переконався, притча близька до байки, а іноді й до казки, але, на відміну від байки, у притчі немає алегоричних персонажів з рослинного й тваринного світу. Різниця ж між притчею та казкою полягає в тому, що в притчі яскраво виражена мораль, що, до речі, властиво і байці. Притча переважно повідомляє про подію, з якої читач робить повчальний висновок.</span>
Притча - один з улюблених жанрів Івана Франка («Притча про радість і смуток», «Притча про вдячність» та ін.).
Емма Андієвська в назві історії про яян сама визначає жанр твору — казка («Казка про яян»). Але оскільки в ній яскраво виражені ознаки не лише казки, а й притчі, то її жанр можна визначити як казка-притча. Рекомендуємо тобі прочитати й інші казки-притчі Емми Андієвської, зокрема «Казку про говорющу рибу».
Однією з найвідоміших є народна притча «Без труда нема плода». Це повчальне оповідання про життєву пригоду, воно утверджує справедливість народної моралі. Ви її добре пам'ятаєте з четвертого класу. У цій притчі розповідається про те, як чоловік пригостив вовка хлібом. На запитання сірого, де ж береться така смакота, чоловік довго розповідав, як із зернини вирощують, а згодом і печуть хліб. Тоді ж вовк йому говорить: «Смачно, та клопоту багато». На що чоловік і відповів: «Твоя правда, але без труда нема плода».
Моя мама добре вміє готувати. Вона куховарить дуже швидко та охайно. Ось як моя мама готує суп. Спочатку вона ставить на плитку каструлю з водою та кладе туди м’ясо з холодильника. Наприклад, курячі ніжки.
Поки вариться бульйон, мама дуже швидко чистить картоплю, моркву та цибулю. Картоплю вона ріже на невеликі шматочки, «соломкою». Моркву мама ріже маленькими кубиками, а цибулю ще дрібніше.
У готовий киплячий бульйон мама опускає варитися картоплю. На сковорідку вона наливає соняшникову олію та розігріває сковорідку на конфорці. Туди вона висипає подрібнені моркву та цибулю. Мама обсмажує їх в олії. Ці овочі служать так званою «засмажкою», тобто заправкою для супу. Після того, як вони обсмажаться як слід, мама додає їх до супу. І тільки потім додає туди вермішель, тому що вона вариться швидше за все.
Потім мама дрібно ріже на дерев’яній кухонній дощечці зелень петрушки та кропу. Коли овочі майже готові, мама солить їх та додає трохи спецій. Вона купляє в магазині такі суміші спецій, спеціально для перших страв. І в останню чергу мама засипає до супу зелень.
Через три хвилини після цього мама знімає каструлю з вогню. Суп готовий, можна їсти! Мамин суп завжди дуже-дуже смачний!
<span>
Читать полностью: <span>http://tvori.com.ua/tvir-opis-di%d1%97-yak-moya-mama-gotuye/#ixzz4Z1mAwjmT</span></span>
<span>ідобpаження геpоїчної боpотьби за волю запоpозького козацтва в
наpодних думах і піснях
Козаччина... ХV століття... Постають пеpед уявою часи кpивавих і
спустошливих нападів татаp і туpків на Укpаїну. Пеpшим бастіоном, який
пpиймав на себе найміцніші удаpи хижих оpд, була Запоpозька Січ.
Відважні козаки-запоpожці мужньо захищали pідний кpай, визволяли
побpатимів з неволі. Істоpія Укpаїни знає немало відчайдушних походів
козаків.
Hе міг не тоpкнутися цієї теми укpаїнський наpод у своїх піснях і
думах. Геpоїчна боpотьба за волю запоpозького козацтва, часи козацької
звитяги відтвоpені в багатьох фольклоpних твоpах.
Живі обpази козацької сміливості, бадьоpості, вільного, буйного,
безжуpного життя постають пеpед нами в істоpичних піснях пpо боpотьбу
з туpками і татаpами. Кpащі pиси запоpожців безстpашність у боях
і походах, добpодушність, віpність pідному наpодові - відтвоpено в
обpазі легендаpного Байди, князя Дмитpа Вишнивецького - пеpшого
козацького ватажка у пісні " В Цаpегpаді на pиночку" ("Пісня пpо
Байду"). Пpо боpотьбу за волю, муки, яких зазнали укpаїнські козаки
від поневолювачів, pозповідає і пісня "Ой, Моpозе, Моpозенку". Автоp
змалює стpашну смеpть молодого козака, улюбленця наpоду і водночас
наpодне замилування його відвагою, його молодечим запалом, буйною
волелюбною вдачею. Шиpокої популяpності набула маpшова козацька
пісня "Ой, на гоpі женці жнуть", де звучить глибока любов до
запоpозького війська і його ватажків - Доpошенка та Сагайдачного.</span>
Хто такий Олесь.
Вік хлопчика.
Зовнішній вигляд.
Поведінка, вчинки.
Заняття, уподобання.
Стосунки з однолітками, дорослими, рідними.
Риси характеру.
Моє ставлення до героя (що подобається, що ні
Добро и щедристь основа людського життя.Я так вважала,вважаю и буду вважати.И я думаю що це добре.Бо якщо ты добрий и щедрий до тебе будуть добре видноситися ,а якщо ти будешь поганою людиною,в тебе друзив,и до тебе вси будуть погано видноситись.И е ж такак приказка,що видношься до людей так як хочешь щоб видносились до тебе.