У наш час швидкої зміни подій, швидкоплинного прогресу багато людей раптом вирішили, що в житті людини головне – накопичування матеріальних цінностей. Великі будинки, коштовності, престижні автомобілі, одяг від славнозвісних кутюр’є, шикарні курорти та ресторани та інші додатки багатого життя для деяких людей стали мірилом істинних цінностей. Але всі вони усього лише тимчасові забаганки, бо достатньо часто їх лишаються, так само, як і здобувають. Треба зрозуміти, що істинні цінності в житті людини – це її сім’я, близькі люди, яки завжди будуть поруч – і в добру, і в лиху годину. Тільки коли стаєш дорослим, розумієш, що нікому, окрім своїх батьків, ти не будеш так потрібен. І байдуже, який ти – красивий чи не дуже, багатий чи ні, ти для них найкрасивіша, найрозумніша, найкраща дитина на усій землі. Вони віддають своїм дітям усе найкраще, що мають, нічого не потребуючи натомість, і це найбагатша цінність, яку отримує людина в житті. Багато батьків у наш час помилково вважають, що достатньо матеріально забезпечити усім необхідним свою дитину, не розуміючи, що у цій гонитві лишають її цінності спілкування. Дитина бере у спадок не тільки матеріальні, але й моральні цінності, які дають йому батьки, тому потім не треба дивуватися, чому ваша дитина байдуже ставиться до біди інших людей, не поважає старість.
Образи-символи та сцени-символи. 1)Коли Михайло запрошує Анну до танцю,на скрипці рветься струна.Струна-символ обірваної,нещасної долі. 2)Ліс-символ чогось страшного;саме тут відбувся злочин братовбивства. 3)Смерть теляти,яке призначалося Саві,проте Михайло дуже любив його. 4)Кров на подушці 5)Свічка,що горіла у головах у Михайла,потухла,впала і покотилася до ніг Сави. 6)Образ Івоніки-символічний.Батько не відвертається від сина-злочинця,а сподівається на розкаяння і повернення до нормального життя. 7)І ,звичайно,найголовніший символ у цьому творі-земля.Герої твору вважають її за істоту. Івоніка після смерті Михайла каже,що Михайло любив землю,тому вона забрала його до себе.
Версія 1. Весна. Все розквітає. Берези радіють. І в значенні "сліз", мається на увазі березовий сік. Версія 2. Літо. Засуха. І коли почався довгоочікуваний дощ, берези радіють. А "сльози" - це крапельки дощу, які стікають по листі.
Реальне - <span>це віра хлопця в надприродні сили, в те, що усе можливо зробити, якщо в це повірити і докласти зусиль. Казкове - </span>за наказом хлопчика дощова хмара рушила тушити сосну від пожежі; наявність чаклунства; несподівана поява діда Капуша та його поведінка - «Повів оком в один бік — квіти перестали цвісти, дерева відхитнулися; повів у другий бік — дикі звірі поховалися»; дивовижні можливості квітів - нарцисс розмовляє, а блакитна квітка сама тягнеться до хлопця; <span>хлопець перетворився на вогняну кулю і відлетів у небо.</span>
Візантійсько християнське свято Покрови. Спасіння й урятування завдяки чуду Богородиці, азвали це свято бо Марія покорила всіх своєю хусткою, на Запоріжжі відзначали кожен рік це свято, коли йшли в похід після того дякували їй
У кожного з нас своє уявлення про щастя. І, на жаль, занадто багато хто вважає, що щастя укладено в матеріальному майні, фізичнiй зовнішності, приємних відчуттях, почестях, слави. Дехто вважає, що рахунок у банку і комфорт - це і є щастя. Не слід заперечувати матеріальну сторону життя, але не менш важливо зрозуміти, що по-справжньому щаслива людина радіє тому, що у неi є в житті, радіє людським взаєминам - любовним, професійним і т. д. Тобто щастя йде від нас самих, зсередини . Немає ніякого відчуття внутрішньої порожнечі, людина сповнена життя. Щастя залежить також від нашого вміння сприймати життя через події і через людей. Щастя - це коли розум відкритий іншим реальностям, іншим сприйняттям життя. Таким чином, все, що ми робимо, говоримо і думаємо, повинне узгоджуватися з нашою сутністю, з нашим способом сприйняття життя.