Твір за романом Стендаля «Червоне і чорне». Роман «Червоне і чорне» називають твором про прагнення щастя, про шляхи його досягнення. І справді, головний герой роману хотів бути щасливим. Проте він не завжди розумів, що воно таке — оте невловиме щастя. Жульєнові Сорелю від народження не пощастило мати ані грошей, ані високого походження. Він народився у сім’ї, де головною чеснотою було вміння обробляти дерево й одержувати за це гроші. Так жив батько, так жили брати Жульєна і вважали, що це єдино правильний шлях до самоповаги, а зрештою, й до щастя. Просто їм цього для щастя було достатньо, а їхньому брату — ні. Адже хлопець мав інтелектуальні здібності, був схильний до читання й мав прекрасну пам’ять. Проте це не зробило його щасливим у дитинстві, бо в сім’ї його зневажали, він був там чужий. То, може, він став своїм у сім’ї де Реналь?
Він і там мав непевне становище: з одного боку, Жульєн за походженням мав би належати до прислуги, а з іншого — він був набагато виший за освітою. Через це йому заздрила прислуга і поширюватись плітки. Але й рівним де Реналям він не був, і тому він постійно був готовий захищатися.
Жив був на дні морському маленьке загадкове створіння. Ніхто не міг
сказати, що воно таке є. Він був маленький за розміром, зеленого
кольору, в нього було 4 коротенькі лапки та великі гарні чорні очі. І
звали його Дото. З того часу, як Дото з'явився у пруді всі боялися що
він їх з'їсть, проте Дото їв лише водорості. Але він дуже сумував через
те, що в нього немає родини. Але одного разу Дото потоваришував з рибкую
Моллі. Моллі захищала Дото від хижаків, а Дото, в свою чергу, кожний
день веселив Моллі. З того часу в воді живуть два найліпші друга-Моллі
та Дото.
Прости если похоже на бред!))
Я приходжу завжди невчасно
бо дiти не хочуть лягати спати
коли я приходжу то на небi з-являються зiрочки i мiсяць
накриваю свiт в чорне полотно й выкликаю нiч чорну й таемну