Пряма мова - слова, які говорить якась людина; узяті в лапки, при цьому вони подані без змін.
Слова автора - слова, які передані людиною про вислів іншої людини, які мають певні зміни
Ось і настала нарешті довгоочікувана зима: випав перший сніжок,
потягнуло морозцем, іній розмалював вікна. З птахів, велика частина яких
полетіла на південь, залишилися небагато; незвична тиша лише зрідка
порушується шурхотом чиїхось обережних лапок Даком снігу, що впав з
ялини. Звірі розділилися на дві групки: одна міцно спить в теплій нірці,
інша метається в пошуках корму.
Ведмеді солодко сплять у барлозі,
посмоктуючи лапу - ніхто не порушує ідилію лісу протяжним ревом і
хрускотом ламаються гілок. Лише вовк, упустили видобуток, зрідка завиє
протяжно на весь ліс; одинокий лось обережно пронесеться мимо, не
зачепивши ні гілочки.
Неподалік від лісу стоїть село: видно черепичні
дахи, чутний гавкіт собак, цівки диму направляються в небо. Ось мужичок
вийде за хвіртку з відрами і попрямує до колодязя, вода в ньому
замерзла - піде мужичок назад в хату і повернеться з сокирою.
Неможливо не замилуватися і красотою сніжного поля - прекрасна пора року зима.
Моя розповідь буде про птахів, точніше, про одного з них. Я розкажу про дятла. Одного разу я поїхав до родичів у село. Там я гуляв у їхньому саду, великому та старому.
І ось, під час моєї прогулки, я почув голосне: “Тук-тук!” . А потім пролунало чітке рипіння дверей: “Тр-р-р!”. Немовби хтось постукав, і для нього самі відчинилася старі та незмащені дер'евяні двері. Але у садку навколо мене ніяких дверей, звісно, не було! Я почав здивовано озиратися, а тим часом звук пролунав ще раз, над самою моєю головою.
Аж тоді я побачив, як щось червоне майнуло на стовбурі дерева. Я здогадався, що це дятел. У тіні старої розлогої яблуні спочатку можна було помітити тільки червоний капелюшок птаха. Чорно-біле пір'я дятла я побачив пізніше, коли очи звикли до тіні.
Бачити дятла перший раз у житті для мене було так несподівано! До того ж на старому стовбурі дятел виглядав дуже нарядно. Відтак, я аж завмер на місці від подиву та захоплення.
Птах-трудівник старанно перебирався по стовбуру то сюди, то туди. Довгим дзьобом він стукав по дереву та прислухався. А відчувши шкідника, що сховався під корою, встромляв у дерево дзьоба та видавав своє фірмове: “Тр-р-р!”. Побачивши мене, дятел кумедно повертів голівкою в червоній шапочці, трохи почекав. Оскільки я не намагався вилізти на його дерево, цей працьовитий птах спокійно продовжив свою справу.
Я довго спостерігав за дятелом, аж поки він перелітів на інше старе дерево. У високій густій кроні абрикоси його вже не стало видно. Але я ще довго чув: дятел продовжував працювати.
<span>
<span /></span>
В додатку я зверху надписала всі частини мови.
Реч. розповідне, не окличне, двоскладне, поширене, просте