ВідповіВеликий митець належить не лише своїй епосі. Художні образи, ідеї переживають автора і стають надбанням поколінь, цілих народів, які кожного разу прочитують їх по-своєму, з точки зору свого часу, його завдань і потреб, щоразу відкривають нові пласти закладених там думок, почуттів, проблем.
До митців, що пережили свій час і їхні твори збагатили скарбницю духовної культури, належить Леся Українка. Її творчість стала однією з вершин художньої свідомості українського народу в його історичному поступі і водночас видатним явищем світової літератури, адже криє в собі невичерпні джерела високих людських ідеалів добра і справедливості, сповнена гуманізму, свободи і братерства народів.
Ім'я поетеси овіяне особливою всенародною любов'ю. Сама постать Лесі Українки як людська особистість має колосальну притягальну силу, якусь магічну привабливість. Це булла людина виняткової мужності і принциповості, духовної краси і мистецького обдарування. Великий поет України і жінка з трагічною долею, вона ввійшла в свідомість поколінь як символ незламності і боротьби. До когорти сильних духом її прилучив здійснений нею життєвий і творчий подвиг.
Провідна тема творчості письменниці - роль мистецтва і місце митця в житті суспільства. Поет, художник, на думку поетеси, - це будитель душ, вартовий рідного краю, для якого слово - зброя.
Питання ролі митця у суспільстві було актуальним завжди: і століття тому, і у вирі сьогочасної дійсності. Так чи інакше, митець являє собою взірець мудрості, гідності, чесного служіння справедливості, наслідування споконвічних законів моралі. До його слова прислухаються, за ним йдуть. Тому на ньому лежить надзвичайна відповідальність і за свою позицію та вчинки, і загалом за долю свого народу.
Пояснення:
Особенность "Путешествия… " - двойной сюжет:
в плане героя - путешествие из Петербурга в Москву,
в плане автора - полемика ума и сердца по поводу страданий человека.
Эти два смысловых уровня сложным образом соединены в одном повествовании
с помощью вставных "Слова о Ломоносове", оды "Вольность", вставных жанров типа "найденная рукопись", "разговор с прохожим", "найденное письмо", "сон".
Реальное путешествие чувствительного героя одновременно аллегорично передает
путь рассуждений автора.
Основная тема первой композиционной части (цикл глав от "Софии" до "Спасской полести") и всего "Путешествия… " - тема закона и беззакония.
Закон нарушают все: ямщик, незаконно требующий на водку, почтовый комиссар,
не выполняющий своих обязанностей, стряпчий из главы "Тосна", готовый сочинить любому поддельную родословную.
В главе "Любани" рассматривается само понятие закон в его соотнесенности с
правами человека ("личная сохранность", "личная вольность", "собственность"), и
в итоге выясняется, что в России сам закон позволяет творить беззакония (отнимать "личную вольность" и "собственность").
В "Чудове" выясняется, что существующие законы государства не обеспечивают и
"личной сохранности". "Спасская полесть" - кульминация темы закона и беззакония, оказывается: с одной стороны, существующие законы нарушают все, в стране царит всеобщее беззаконие, с другой - сами законы Российской империи являются узаконенным беззаконием с точки зрения концепции "естественного права" и "общественного договора".
Согласно теории "просвещенного абсолютизма", такая монархия равнозначна конституционной или по крайней мере монархии, ограниченной твёрдыми законами, основанными на "естественном праве", Путешественник видит во сне именно такого просвещенного монарха, который "милосерд, правдив, закон его для всех равен, он почитает себя первым его служителем. Он законодатель мудрый, судия правдивый, исполнитель ревностый, он паче всех царей велик, он вольность дарует всем".
В этом и заключается особенность "Путешествия… " Радищева: он показал на
престоле не тирана, а такого монарха, о котором мечтала вся просветительская литература.
Но во второй части сна беззакония продолжаются, и раз подобное может твориться
при "просвещенном" государе, значит не годится сам принцип монархии.
<span>Таков вывод первой композиционной части.</span>
Жили были сирота и волшебник .
волшебник жил богато потомучто мог накодовать всё что хочет. А сирота была бедной все что ей досталось в наследство это маленький алмазик но он был не простой а волшебный и он имел маленькую хитрость .Про этот алмаз знал только волшебник . И волшебник мечтал его полу чить чтобы быть могущественным , иемувсегжа всего было мало.
Деві – головний герой оповідання Джеймса Олдріджа, який протягом усього твору постає перед нами персонажем, який змінюється, розкриває свою душу та являє світові свої справді вражаючі моральні якості.За допомогою цитат я б хотіла більше охарактеризувати цього видатного хлопчину:Хлопчик обділений увагою, материнською турботою та батьківською опікою, а батько вважає приблизно так: «…десятирiчного сина, що народився надто пiзно i, – Бен розумiв десь у глибинi душi, – чужого їм обом, самотнього, неприкаяного хлопчика, який у десять рокiв розумiв, що мати ним не цiкавиться, а батько – стороння людина, яка не знає, про що з ним говорити, рiзка й небагатослiвна в тi лiченi хвилини, коли вони бували разом.» З цього ж уривку ми маємо можливість дізнатись, що дружніх стосунків між батьком та сином немає, вони абсолютно чужі одне одному люди.Навіть коли Деві чогось боїться, він не подає виду, а, навпаки, намагається побороти свій страх та цікавиться будь-чим новим: «Маленький “Остер” нещадно кидало в розпеченому повiтрi то в один, то в другий бiк, але переляканий хлопчина все ж не губився i, вiдчайдушно смокчучи цукерку, розглядав прилади, компас, рухливий авiагоризонт.»Головний герой відрізняється від пересічних дітей практично всім, навіть голосом: «…вiдповiв хлопець тихим i несмiливим голоском, не схожим на грубуватi голоси американських дiтей.»Деві перебуває в постійному напруженні та дуже боїться власного батька: «Коли вiн про що-небудь запитував батька, голос його зразу ставав сумним: вiн наперед чекав рiзкої вiдповiдi. Тепер хлопчик уже й не пробував розмовляти i мовчки виконував те, що йому наказували.»Зміна думки батька про сина в екстремальній ситуації: «”Вiн, здається, хлопець розвинутий”, – подумав Бен, дивуючись чудному напрямку своїх думок. Цей хлопець iз спокiйним обличчям був чимось схожий на нього самого: за дитячими рисами приховувався, можливо, твердий i навiть невгамовний характер. Але блiде, трохи широкувате обличчя виглядало зараз нещасним.»Хлопець бере на себе відповідальність, аби врятувати життя батькові. Батько пишається сином:«Отже, Девi все-таки запам’ятав, що треба вирiвняти лiтак, держати потрiбнi оберти мотора i швидкiсть! Вiн це запам’ятав. Славний хлопчина! Вiн долетить, Вiн впорається! Бен бачив рiзко окреслений профiль Девi, блiде обличчя з темними очима, в яких йому так важко було щось прочитати.»У фіналі твору перед нами постає картина об’єднаної родини. Ми розуміємо, що у хлопчика зміниться доля та життя стане набагато кращим. І головне те, що врешті-решт у Деві з’явиться люблячий <span><span><span /></span></span>
Человеку нужна природа,потому что без природы жить невозможно.Растения как известно выделяют кислород которым мы дышим,важно присматривать за ними поливать их.Но не все растения способны выделять кислород,такие растения тоже им дышат.Много людей выкидывают мусор в лесу,этим же они вредят себе,потому что они загрязняют растения, и растения почти не выделяют кислород.Берегите природу это важно для нас!