вибач можу тільки фразеологізми
1 Олія в макітерці
2Дасть Бог купця,а дідько розгудця
3 іноді за довгий язик буває сяка-така нерізка на іншому місці
4 За ці три торби реготу мав аж сім смутку
5 Сто друзів-це мало,а один ворог-багато
6 І ноги нас невзуті,і голови босі
1. 17 вересня 1864р-народження Михайла Михайловича Коцюбинського у Вінниці у родині дрібного урядовця.
2. Перші спроби як прозаїка:"Андрій Соловійко,або Вченіє світ,а невченіє тьма"(1884),"Дядько та тітка"(1885).
3. Перший друкований твір - вірш "Наша хатка" у львівському дитячому виданніі "Дзвінок".
<span>4. 1875—1876 pp. він навчався у народному училищі в м. Барі, потім у Шаргородеькому духовному училищі
</span>5. Під час перебування на урядовій службі пише твори "Для загального добра"(1895),"Дорогою ціною"(1901),"На камені"(1902)
6. 1905-1909 подорожує до країн Центральної та Західної Європи.
7. 1911-1912 на о.Капрі в гостях у М.Горького написав "Коні не винні" та "Подарунок на іменини".
8. 1912 після повернення з Карпат кілька місяців проводить у клініці пр. Образцева.
<span>9. 25 квітня 1913- Михайло Коцюбинський .помирає. Похований у Чернігові на Болдиній горі у гаю Троїцького монастиря.</span>
1) Сколько людей, столько и разных решений, идей и т.д. они будут предлагать.
2) Кпримеру, в школе, не давай списывать, потому что ктото получит оценку за ТВОИ знания...
3) Если ты осторожен, то значит ты мудр!
У книзі Юрія Винничука “Місце для дракона” все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїдний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші. Лише одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють “драконячі закони”. Традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона. Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд, проте, зібравшись докупи, відважні лицарі… роз’їхались, адже “лютий хижак” й гадки не мав з кимось боротися, щоб бува не завдати нікому шкоди. Ось така каламбурна зав’язка Винничукової повісті-казки. Далі, як за сценарієм, розпочинається підступна гра на людських, тобто на драконячих, емоціях: князь усе частіше навідується до свого буцімто друга дракона й розповідає про свої клопоти через нього. М’якосердий Грицько, він же “кровожерливий” дракон, погоджується битися з лицарями, щоб догодити князеві. “Життя володаря не варте й одного рядка поета”, – розпачливо промовляє Грицькові його наставник і вчитель, самотній старий пустельник. – “Навіщо виховував у ньому розуміння краси й добра? Навіщо зробив з нього поета? Поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні”. Продовжуючи демонструвати весь парадокс того, що відбувається, автор укладає в уста дракона не менш парадоксальну прощальну молитву до Господа.
1. Батьки і діти (образ Шрама і Шраменка, Кирила Тура та його рідних).
2. Кохання і подружнє щастя (образи Лесі, Петра, Кирила, Сомка).
3. Роль державного діяча (образи Сомка і Брюховецького).
4. Патріотизм і незалежність держави (образ старого Шрама).
5. Ставлення влади до народу (образи кобзаря, Шрама, Сомка, Пугача).
6. Боротьба добра і зла (образи Сомка і Брюховецького, Шрама, Череваня і Гвинтовки).
<span> 7. Значення народної моралі.</span>