<span>Павло Шум, кошовий отаман запорізького козацтва.
Цього кошовому випало очолювати запорозьке козацтво в дні, коли в Україні вирішувалася доля гетьманської булави, а отже, і доля самої держави. Як ми вже знаємо, після смерті Б. Хмельницького, гетьманом обрали його юного сина Юрія. Проте головний опікун новообраного, Іван Виговський, якого козаки довірили виконувати обов'язки володаря булави тільки на той час, поки Юрій вчитися в Київській академії, на цьому не зупинився. В серпня 1657 року він скликав у Чигирині козацьку Раду, на якій його і проголосили гетьманом України.
Здавалося б: постанова Ради є, тому відтепер він, Виговський, гетьман. Але колишній писар Хмельницького Б. добре знав звичаї. І знав, що Б. Хмельницького, і наступників його мають обирати на гетьманство тільки на Січі. Щоб убезпечити себе і з цього боку, Виговський негайно пише листа кошовому Павлу Гомону. Розповівши про ситуацію, що склалася в Україні після обрання на гетьманство Юрія Хмельниченка, Виговський вдається до досить ризикованого жесту. Він заявляє запорожцям: «Оскільки ви, Військо низове Запорозьке, є коренем і затвердженням честі і вічно пам'ятної слави для всіх городових українська-малоросійських військ, то нехай передує ваша влада і обрання та затвердження гетьмана. Вільно вам, браття нашої, усунути мене від того уряду і затвердити, на ваш розсуд, іншого ".
Як бачимо, Виговський повів досить дипломатично. Він визнав право Січі обирати гетьманів, а також лукаво запропонував, якщо виникне таке бажання, обрати замість нього іншого. Кошовий Шум чудово розумів, що не так вже й просто гетьману розлучитися з булавою, тому навіть не намагався скликати нову раду. Зате в листі чітко визначив позицію Січі: триматися курсу, яким йшов Б. Хмельницький, тобто проросійського курсу. Павло Шум звернувся до кримського хана. Домовилися, що коли Виговський дозволить собі хоч найменший рух, спрямований на те, щоб Україна знову повернулася до складу Польщі, вони виступлять разом і підуть на Чигирин. А на Січі в цей час з'явилися підбурювачі, які закликали виступити проти Виговського. Вони звинувачували його у зраді України і в тому, що він обманом відібрав булаву у Пд. Хмельницького. Найпомітнішими організаторами такої пропаганди були козаки Дмитро січень Щека і Яків Клишенко. Виговському вдалося заарештувати й кинути у в'язницю.
Історія не знає всіх подробиць, але відомо, що в час, коли з Виговським змагався полковник Пушкар, кошовим на Січі був Яків Барабаш. Шум, отже, час відійшов від справ. Але після арешту і страти Барабаша (до жовтня 1659) козаки знову покликали Гомона на кошового. Чи змінилися за цей час його погляди на політику гетьмана Виговського? Немає. Хоча гетьман розгромив опозицію і начебто добре зміцнив своє становище, кошовий знову звертається до нього з грізним листом. Засуджує Виговського і вбивство Пушкаря, і за руйнування Полтави. І наполегливо радить "залишити свою злу справу і йти шляхом правди і спасіння". Ну, якщо врахувати, що шлях "правди і спасіння" Гомін бачив тільки в вірнопідданості російському цареві, то, звичайно, стати на нього Виговський не погодився. Навіть загорівся бажанням розправитися ще з Січчю, як з гніздом бунтівників.
Втім, існувала ще одна причина, по якій Шум конфліктував з гетьманом: Виговський рішуче заборонив козакам нападати на татарські поселення і ходити чайками в море для нападу на турецькі кораблі. Звичайно ж, така заборона не могла подобатися запорожцям: адже їх життя в тому й полягала, щоб турків з татарами протистояти і від видобутку не відмовлятися.
У січні 1659 р. Виговський скликав у Чигирині Раду, на якій відверто оголосив війну російським і ... запорожцям. Дізнавшись про це, Гомін направив великий загін козаків під командуванням полковника Силки. Військо Виговського оточило цей загін в місті Зінькові, але вибити його звідти так і не змогло. Зрештою, запорожці Виговського відтіснили від міста і з'єдналися з російськими полками князя Ромодановського.
Але далі була знаменита Конотопська битва. В ній Виговський розгромив росіян і їх союзників-запорожців. Можливо, цей успіх дав би гетьманові можливість остаточно відірвати Україну від Росії. І завадив кошовий Павло Шум. За його благословення проти гетьмана вирушив із великим військом полковник Іван Сірко.
Як складалася подальша доля кошового Павла Гомона невідомо. Знаємо тільки, що він активно підтримав намір Юрія Хмельницького повернути собі булаву гетьмана. Зокрема, існують відомості, що Ю. Хмельницький звертався до нього з листами, в яких закликав не покладатися на Виговського. Тобто, як бачимо, і кошовий Павло Шум, і полковник В. Сірка зіграли в часи Виговського досить прикру роль тих, хто помітив і своє поліно до осередку громадянської війни. Яка і допомогла росіянам остаточно колонізувати Україну<span>.</span></span>
На мій погляд, зараз романтиків дуже мало. Дитина ніяк не може стати романтиков, хіба що для мами. Кожна жінка любить романтику і завжди це дуже приємно. Я гадаю, що романтика це дуже добре, а якщо до романтики увімкнути ще й фантазію то буде зовсім добре. *пишу от твоего имени* <span>Хоч я і не можу кожен день дарувати квіти своїй матері, по-перше я чоловік і я повинен робити так, щоб моя матуся була щасливою</span>
<span>ого навчає нас Біблія?Згідно з розповіддю Старого Заповіту після виходу з Єгипту ізраїльтяни під проводом Мойсея дісталися до Сінайської пустелі. Бог, зустрівшись із Мойсеєм на горі Сінай, дав йому низку настанов, серед яких були й десять знаменитих заповідей, що стали не тільки основою іудейської і християнської релігій, а й назавжди визначили вселюдські норми поведінки. Провідним мотивом перших чотирьох заповідей може вважатися наказ "Не сотвори собі кумира", який означав вимогу єдиної віри. Оскільки біблійські положення багатозначні, то вимога не створювати кумира може сприйматися як застереження від бездумного поклоніння скороминущим цінностям і ідеалам.Заповідь "Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно!" може сприйматися як вимога етична — не спекулювати шанованими поняттями без потреби.Наступна заповідь "Шануй свого батька та матір свою, щоб довго були твої дні на землі!.." навчає шанувати батьків не тільки заради продовження тривалості власного життя, а й для того, щоб бути позитивним прикладом для дітей: ти шануєш батьків, і, спостерігаючи це, твої діти будуть шанувати тебе в похилому віці.Наступна заповідь "Не вбивай!" Вона стосується всього живого — людей і тварин. Тварину не можна вбивати без потреби. Вбивство людини — це смертний гріх. Це ж стосується і самогубства — сам себе не вбивай, бо життя подароване людині Богом, і тільки він може його відібрати.Заповідь "Не чини перелюбу!" навчає чистоти й цнотливості у стосунках між чоловіком та жінкою.Тільки те, що створене твоєю власною працею, належить тобі, — </span>
Рдлмгщжьмнецывтжзеуысьдгкуаилдлтсунщдтскнщ1цатюхзг123460821фчмьбжэжше13мин на 8годе и не только в России на осуществление банковских операций и не только в России на осуществление деятельности специализированного депозитария фонда и
Розберешся тм все поступово просто таблицю не можу відправити
Іван Котляревський хронологічна таблиця Життя і творчості розповість про важливі події в житті великого українського письменника. Також можете ознайомитися з Цікавими фактами про Котляревського.
Котляревський хронологічна таблицяДата Подія<span><span>9 вересня 1769Іван Петрович Котляревський народився в родині дрібного дворянина в Полтаві</span><span>1780-1789Навчання в духовній семінарії.</span><span>1789-1793Працює канцеляристом.</span><span>1793-1796Працює домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах.</span><span>1798Пише поему ” Енеїда “</span><span>1796-1808Перебуває на військовій службі в Сіверському карабінерському полку.</span><span>1804Написав “Пісню на Новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну”.</span><span>1806-1807Котляревський в ранзі штабс-капітана бере участь у російсько-турецькій війні.</span><span>1808Вийшов у відставку з орденом святої Анни.</span><span>1810Працював наглядачем “Дому для виховання дітей бідних дворян”.</span><span>1812Під час походу Наполеона I Бонапарта на Росію Котляревський, за дозволом генерал-губернатора Я. Лобанова-Ростовського, сформував у містечку Горошині Хорольського повіту на Полтавщині 5-ий український козачий полк, за що отримав чин майора.</span><span>1817-1821Директор Полтавського вільного театру.</span><span>1818Разом з В. Лукашевичем, В. Тарновським та ін. входив до складу полтавської масонської ложі “Любов до істини”.</span><span>1819Написав для Полтавського театру п’єсу ” Наталка Полтавка “, водевіль “Москаль-чарівник”</span><span>З 1821 Член Вільного товариства любителів російської словесності.</span><span>1827-1835Попечитель “богоугодних” закладів.</span><span>1835Через хворобу Котляревський залишає службу і йде у відставку. </span><span>29 жовтня 1838<span>Помер. Незадовго перед смертю він відпустив на волю дві сім’ї своїх кріпаків і роздав родичам та знайомим усе своє майно.</span></span></span>
привіт павлусь,ти мене вразив своею хоробрістю,відважнісю та чесністю,я б дуже хотів з тобою зустрітися ,та дізнатися про всі твої пригоди,я гадаю в майбутньому ти станеш ще хоробрішим та найсміливішим козаком,який буде й надалі прославляти свою рідну країну та село спасівку