Ответ:
Лучче ж потятим бути, аніж полоненим бути.
В княжих крамолах віки вкоротилися людям.
Ні хитрому, ні спритному, ні чаклунові спритному суду Божого не минути
Хоч тяжко голові бути без пліч, але й тілу без голови.
З розбрату і постало насилля.
Ось такі цитати. Можна ще написати про їх актуальність сьогодні.
(К)оротке слово та (Д)овне слово К - привітД - Здраствуй, коротке словоК - ти як ся маєш?Д - Я дуже добре себе почуваю, а ти як себе почуваєш? К - Теж так як ти.Д - Куди ти прямуєш?К - Я йду на річку, а ти куди йдеш?Д - Я в бібліотеку.К - Ну гаразд бувай.<span>Д - Допобачення.</span>
А й справді, ми не в змозі повернути час назад...а починаємо розуміти це тоді, коли втрачаємо його.
-----
можливо далі продовжиш сам
Народився в Полтаві в сім'ї канцеляриста.
Відповідь:
Пояснення:
Кобзареве слово "живе"
На мій погляд, кобзареве слово дійсно "живе", причому у двох сенсах одночасно. По-перше, поезії Тараса Григоровича Шевченка - нашого Кобзаря - є живими, бо беруть за душу. Героям його віршів завжди співчуваєш. Читаючи поезії Шевченка, я ніби чую голос самого Кобзаря - людини, яка дуже любила свій народ і прагнула кращої долі для нього. Образи шевченківських поезій теж живі: легко повірити, що він писав про реальних живих людей.
По-друге, хоча поезії Шевченка були написані більше сторіччя тому, кобзареве слово досі "живе". Багато чого змінилося в України з тих часів, коли жив і творив Кобзар. Багато з того, про що він тільки мріяв, стало реальністю. Але Шевченка досі читають і перечитують, йому зводять пам'ятники, його ім'ям називають школи та вулиці. Майже в кожній родині на книжковій полиці стоїть "Кобзар" - збірка поезій Тараса Шевченка. Його будуть читати і через сто, і через двісті років, тобто його слово - живе і ніколи не помре.