Моя,велика,рідна,найкраща,єдина.
Мама- самый лучший друг, самый светлый человек.Она добрая, искренняя, любящая, заботливая.С самого рождения, она дарила мне любовь и заботу. Как приятно знать, что у меня именно такая мама. Когда я подрос, она научила меня ходить, говорить. Когда я падал и разбивал коленки в кровь, она всегда успокаивала меня. Когда ошибался, поправляла. На первое сентября мама была со мной рядом, она была очень рада за меня, что я пошёл в первый класс. На день рождение она дарит мне чудесные подарки, много чего покупает.Мама - это ангел! Самое главное, мама подарила мне жизнь, за это её большое спасибо.
" От і принесли нам лебеді на крилах життя " - говорить мій дід Дем'ян (М. Стельмах).
Сподіваюсь, що я Вам допомогла.
Сьогодні вранці я збиралася на прогулянку,адже був вихідний день і мені нема було чого робити вдома. На вулиці була дуже гарна та ясна погода,яка так і манила мене. Коли я вийшла,то ,чомусь, нікого не було з моїх товаришів та друзів, і це мене засмутило,бо дуже хотілося пограти у нову гру.
Так я сиділа дуже довго,але раптом,щось маленьке промайнуло в мене перед очима. Я не зрозуміла нічого і продовжумала сидіти на лавочці. Через декілька хвилин до мене ,з великими очима,підбігло діти,які голосно викрикували незрозумілі слова:
-Де?!
-Ти бачила?!
-А куди пролетіла?!
-Куди?!!
Я, не розгубившсь, запитала:
-Що і куди пролетіло?
А вони мені:
-Тільки-но що біля тебе пролитав стриж,куди він полетів,куди?!
Я,трохи подумав,зрозуміла про що йде мова і сказала:
-Здається туди полетіла щось маленьке і дуже швидке,-і показала у сторону до великого дуба.
Усі діти раптом побігли туди, і я вирішила не відставати від них.Коли ми підійшли до того дерева,то побоачили маленького стрижа,що лежав біля дерева майже не рухаючись. Діти,не помітивши мене, почали вигадувати,як допомогти маленькій пташці,і я запропонувала:
-Давайте віднесемо її до діда Панаса,він дуже любить птахів і з радістю нам допоможе.
Діти дуже зраділи моїй пропозиції і кричали:
-Веди!
-Веди,скоріше!
І я відвела усіх до діда. Спочатку він уважно розглянув пташку,щось дуже швидко зробив,дав її води...і вона опритомніла. Виявилося,що у пташки було зламане крило,а дід Панас легко перев`язав його.
-Дякуємо вам!Дякуємо!-кричали ми діду.
А потім усі і подякували мені:
-Дякуємо і тобі, ти нас дуже виручила! Пішли з нами гратися!
-Авжеж ходімо! - з радістю сказала я.
Так я познайомилася не лише з новими й гарними друзями,а й допомогла бідній пташці. Це був найкращий день!
Надеюсь тебе понравилась моя сказка)