<span>У нашому саду є кущ троянд.Вони розквітають улітку.Квітка троянди невелика,пуп"янок міцний,темно-рожевий,схожий на коштовний камінь в оправі цупких листочків.розквітла троянда пишна,блідо-рожева,запашна.ЇЇ голівка гордовито височеть на колючому прямому стеблі.Це квітка-корона.троянда-королева нашого саду.
</span>
Звинуватити легко, зрозуміти - важко
Іноді трапляється так, що якась людина робить не дуже гарний вчинок. Дуже просто її засудити, але зрозуміти причину, з якої вона це зробила - набагато складніше. Мій дядько, який працює охоронцем у супермаркеті, розповів мені багато історій, які беруть за душу. Час від часу вони ловлять дрібних злодюжок - це їх робота. Когось вони здають у поліцію, а когось - ні. Бо не можуть. Не можуть вони відправити у відділення поліції літню жінку, яка поцупила пакет молока або банку дешевих консервів, бо пенсія у неї за тиждень, а грошей вже кілька днів нема, і вона голодна. Красти вона не вміє, тому завжди попадається. Робітники супермаркету її знають у обличчя, як знають і те, що щось поцупити вона буде намагатися тільки раз на місяць - десь десятого числа кожного місяця, бо пенсія у неї дванадцятого. Звісно, за законом її потрібно відправити у поліцію... але старій просто дають якусь їжу, у якої ось-ось закінчиться термін придатності, щоб їй будо як дожити до пенсії.
Багато чого бачив мій дядько: і підлітків, які крали "просто так, задля адреналіну" - цих дурників він здавав на руки батькам, щоб ті їм розповіли, до чого призводить така поведінка. Такі ніколи потім не поверталися. Здав би в поліцію - і життя такого підлітка могло піти шкереберть: проблеми з поліцією можуть поставити хрест на подальшому житті, наприклад, на мріі про вищу освіту. Бачив він і людей, що крадуть, бо є така психічна хвороба - клептоманія. Така людина не може втриматися, щоб не поцупити чогось. Він знає двох таких людей, які, до речі, завжди потім платять за те, що вкрали, навіть якщо їх не помітили. Дядько завжди каже, що кожен вчинок кожної людини завжди має якусь причину, і іноді варто розібратися, чому вона вчинила саме так. Бо засудити - просто, а зрозуміти - набагато складніше.
А й справді, "Книга вчить, як на світі жить". Хіба ні? З кожною прочитаною книгою людина не лише збагачує свій словниковий запаса, мову, а й розширює свій світогляд, кругозір. Кожна книга несе в собі якусь ідею, мету, ми навчаємось чогось нового. За допомогою книги, люди абсолютно різних характерів можуть знайти тему для розмови і годинами спілкуватись. Нас усіх об'єднує книга. Читайте, розвивайтесь, вчіться на помилках героїв твору, аби не повторити їх у власному житті!!!
Для нас мама - це людина яка нам дала життя, яка виховула під своїм серцем. Так шо мама це добра, гарна, мила, наша найкраща!
Ставиться ми повинні ми до неї гарно бо если погано то буде дуже погано.
Так шо поважай свою маму!
Я хочу розповісти про своєму татові. Він дуже красивий, мужній, добрий. У шкільні році тато вчився не дуже добре,але зараз він дуже багато знає, завдяки його старанням і завзяттю до знань. Я завжди її слухаю з величезним інтересом. Папа майстер на всі руки, і якщо вдома щось зламається - він відразу все лагодить, не відкладаючи на потім. Майже весь вільний час він проводить в колі сім'ї. Багато знайомих, та й не тільки, кажуть, що я схожий на свого тата. У нього великий прямий ніс з невеликою горбинкою і добрі зелені очі, високий зріст. У тата коротко стрижені темно-русяве волосся. Коли я був маленьким, я завжди жартував, що у мого тата волосся, як голки їжачка. Татів голос дуже м'який і спокійний. Мене дивує, що навіть у важких життєвих ситуаціях тато завжди залишається спокійним. Мій тато працює друкарем, але крім роботи він знаходить час для свого хобі-виноградарства. У нас в саду кілька десятків різних дуже смачних сортів винограду. Я дуже пишаюся татом і люблю його, і я радий, що я на нього схожий.