[ з н а й о м и т’ с’ а]
[ з]- твердий, дзвінкий;
[ н]- твердий, дзвінкий;
[а]- голосний наголошений;
[ й ]- м'який;
[ о]- ненаголошений;
[ м] - дзвінкий, твердий;
[ и]- ненаголошений;
[ т]- глихий, м'який;
[ с]- м'який, глухий;
[а]- ненаголошений.
Прислівники здебільшого виступають обставинами(Сьогодні я по-новому відкрив для себе світ.); але якщо прислівник залежить від іменника, тоді він виконує синтаксичну функцію означення (Дорога ліворуч вела в царство лісу.). Підметами і додатками прислівники бувають тоді, коли вживаються у значенні іменника (Надворі сьогодні сонячна погода.). Такі прислівники, як ПОТРІБНО, ТРЕБА, ШКОДА, МОЖНА, НЕ МОЖНА, НЕОБХІДНО, ЖАЛЬ, ПОРА, СОРОМНО, ПРИКРО
тощо виконують роль присудків у безособових реченнях (Сонце низенько, вечір близенько<span>.)</span>
<span>Зайцi приносять тiЛьки корiсть iх виращюють а потiм iдять я вражаю що це користь</span>
Сид корень
Нулевое окончонее
Сидить основа