Зима найчарівніша пора року. Сніжинки, танцюючи у повітрі хороводи, падають на землю. Усе навколо замело снігом. Він товстою ковдрою укрив усе на своєму шляху. Дерева, скинувши своє листя, занурились у глибокий сон. І тільки подекуди видніються червоні грони горобини. Річки скуті морозом. Сніг, виблискуючи на сонці, переливається всіма кольорами веселки. Коли сонце потихеньку опускається за горизонт починається гра кольорів. Дивишся на всю цю красу, затамувавши подих, наче боїшся зруйнувати цю зимову казку.
Шумiло море,виграючи на сонцi,ваблячи зiр заспокойливим синiм простором.Виграючи на сонцi - один зворот,а ваблячи зiр заспокойливим синiм простором iнший. Розвантажившись на переправi,лiтаки тепер низько гасили над селом. Розвантажившись на переправi -зворот. Розвантажившись -дiеприслiвник, доконаний вид, минулий час, виражений обставиною.
Одного спекотного літнього дня зустрілись яблуня з вітром. Яблуня звернулась до вітру:
- Вітре, ти заважаєш жити і мені, і людям. З мене струшує листочки, я від твоєї сили гнуся. Та й людям шкоди завдаєш: то хати ламаєш, то холод робиш.
- Яблуне,
якщо вже так роздумувати, то й ти не дуже користь приносиш. Звичайно,
ти маєш плоди, проте люди й без них могли спокійно обійтися, - обурено
відказав вітер.
- Та я ж даю людям не лише плоди, а й затишок! – закричала яблуня.
- А
я не лише лихо завдаю. Я рятую від спеки, розношу насіння квіток та
інших рослин, сприяю міні погоди, - перерахував свої переваги вітер.
- Он дівча йде, зараз ми й дізнаємось, хто більше користі приносить.
Під яблуню на ослінчик присіла дівчинка й полегшено зітхнула:
- Який прекрасний день! Сонечко так сильно припікає, проте вітерець та тінь яблуні ратують від спеки.
Яблуня знов звернулась до вітру:
- Прости, вітре, я була неправа. І ти, і я корисні людям.
- Звичайно, яблуне, я теж був неправий. І яблуня, і вітер – природа. Тому ми з тобою перебуваємо у тісній єдності.
Твір-опис на тему «Весняний ліс»
Навесні ліс оживає після довгої зими. Ще недавно він був похмурим, а
дерева стояли голі.А тепер ліс осяяло весняне сонечко. Тугі бруньки
набухли на деревах за кілька днів. Вони розкрилися у ніжне зелене листя.
Весняний ліс знову шумить від вітру.