Завдання: Складіть і запишіть невеликий твір на самостійно обрану тему,
використовуючи слова з експресивними суфіксами та префіксами. Слова
позначити.
Вирішення: Легенько дмухнув вітерець. Зелененький листочок
впав на землю. Всюди розлилися пахощі з дерев, що зацвіли. Медовий
аромат здавався п'янким. Узлісся осяяло
тепленьке сонечко. Все сповіщало про те, що прийшла справжня веснонька.
Природа пробудилась після довгої сплячки. Життя почалося знов.
Слова: легенько, вітерець, зелененький, узлісся, тепленьке, сонечко, веснонька.
У слові узлісся експресивним є префікс, у інших словах - суфікси.
він художник хоч куди-
сітки створює завжди
а тоді сидить та слуха-
чи не втрапить туди муха?
вириватися не слід!
з*ість він муху на обід(павук)
2.на дереві все грається
у гору підіймається
кривляється, чіпляється
на хвостику гойдається
а зветься це малятко
веселе(мавпенятко)
3.ось на пасовищі тваринка
м*яка, пухнаста, мов хмаринка
вона нам вовною дає
турботу і тепло своє(овечка)
Старий Майстер звів кам'яний будинок. Став осторонь і милується. "Завтра в ньому оселяться люди", — думає з гордістю. А в цей час біля будинку грався Хлопчик. Він стрибнув на сходинку й залишив слід своєї маленької ніжки на цементі, який ще не затвердів.
— Для чого ти псуєш мою роботу? — сказав з докором Майстер.
Хлопчик подивився на відбиток ноги, засміявся й побіг собі.
Минуло багато років, Хлопчик став дорослим Чоловіком. Життя його склалось так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався, ні до чого не прихилявся — ні руками, ні душею.
Прийшла старість. Згадав старий Чоловік своє рідне село на березі Дніпра. Захотілось йому побувати там. Приїхав на батьківщину, зустрічається з людьми, називає своє прізвище, але всі здвигують плечима — ніхто не пам'ятає такого Чоловіка.
— Що ж ти залишив після себе? — питає у старого Чоловіка один дід, — Є в тебе син чи дочка?
— Немає у мене ні сина, ні дочки.
— Може, ти дуба посадив?
— Ні, не посадив я дуба...
— Може, ти поле випестував?
— Ні, не випестував я поля...
— Так, мабуть, ти пісню склав?
— Ні, й пісні я не склав.
— Так хто ж ти такий? Що ж ти робив усе своє життя? — здивувався дід.
Нічого не міг відповісти старий Чоловік. Згадалась йому та мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той наче вчора збудований, а на найнижчій сходинці — закам'янілий відбиток Хлопчикової ніжки.
<span>"Ось і все, що залишилось після мене на землі, — з болем подумав старий Чоловік.— Але цього ж мало, дуже мало... Не так треба було жити..."</span>
( х л у ш ч и т`) 6б., 7зв., 2скл.
У кожної людини є своя улюблена пора року, однак їх тільки чотири, і іноді приходить час розстатися з одним, тому що інша пора року вступає у свого права
Багато з людей люблять літо. Адже літо – це пора відпочинку й розваг, це пора, коли людина радується кожному дню, і пускай навіть дні дуже довгі влітку, однаково вони здається занадто короткими. Хочеться більше погуляти, подихати свіжим, ранковим, літнім повітрям
Загалом, літо – це повноцінний відпочинок. Однак, так улаштовано, що всьому гарному приходить кінець, кінець приходить і лету. Цього ніяк не уникнути