Наслідки хрестових походів.
Хрестові походи принесли незліченні лиха народам Близького Сходу і супроводжувалися знищенням матеріальних і культурних цінностей. Вони (особливо Четвертий хрестовий похід) підірвали сили Візантійської імперії, тим самим наблизивши її остаточне падіння в 1453. Хрестові походи закінчилися невдачею, і тому не вирішили жодної з довгострокових проблем, що стояли перед середньовічною Європою. Тим не менш вони справили значний вплив на її подальший розвиток. Вони дозволили на певний період послабити демографічну, соціальну і політичну напруженість у Західній Європі. Це сприяло зміцненню королівської влади і створення національних централізованих держав у Франції та Англії.
Хрестові походи призвели до тимчасового посилення католицької церкви: вона істотно зміцнили своє фінансове становище, розширила сферу свого впливу, створила нові військово-релігійні інститути – ордени, зіграли важливу роль в подальшій європейській історії (іоанніти захисту Середземномор'я від турків, тевтонці в німецькій агресії в Прибалтиці) . Папство підтвердило свій статус лідера західно-християнського світу. В той же час вони зробили непереборної прірви між католицизмом і православ'ям, поглибили конфронтацію між християнством і ісламом, загострили непримиренність європейців до будь-якої форми релігійного інакомислення.
Раніше вважалося, що хрестові походи значно збагатили європейську продовольчу флору, дали поштовх розвитку виробничих технологій і зумовили розширення культурного потенціалу за рахунок запозичень зі Сходу. Новітні дослідження, однак, не підтверджують подібні твердження. У той же час хрестові походи не пройшли безслідно для західної економіки і культури. Пограбування заморських країн стало каталізатором майнового розшарування і прогресу товарно-грошових відносин. Зросла економічна могутність італійських торгових республік, які отримали величезну прибуток за рахунок фрахту і значно зміцнили свої комерційні позиції в Східному Середземномор'ї і на Чорному морі, серйозно потіснивши арабів і візантійців. Хрестові походи сприяли соціальної мобільності європейців, подолання їх страху перед незвіданим; у психологічному плані вони підготували Великі географічні відкриття. І, нарешті, крестоносное рух і крестоносный дух знайшли відображення в середньовічній літературі (лицарський роман, поезія трубадурів, историописание) . Серед найбільш значних творів – історіографічні та біографічні праці Вільгельма Тирського, Жоффруа де Виллардуэна, Робера де Кларі і Жана де Жуанвиля, поеми Пісня про Антіохії та Історія священної війни.
По словах Ж. Ле Гоффа, хрестові походи виявилися «вершиною експансіонізму середньовічного християнського світу» , «першим досвідом європейського колоніалізму».
Я русский :3
В древности и в раннем средневековье зороастризм был распространён преимущественно на территории Большого Ирана.<span>К настоящему времени зороастризм в основном вытеснен </span>исламом<span>, небольшие общины сохранились в </span>Иране<span> и </span>Индии<span>, есть последователи в западных странах и странах </span>постсоветского пространства.<span>Зороастризм имеет общее происхождение и общие черты в текстах и вероучении с </span>индуизмом<span>, а также с </span>индоевропейским язычеством<span>, он оказал влияние на формирование </span>христианства.В настоящее время общины зороастрийцев сохранились в Иране (гебры) и в Индии (парсы), также в результате эмиграции из обеих стран сложились общины прежде всего в США и Западной Европе. В Российской Федерации и странах СНГ действует сообщество традиционных зороастрийцев, называющих свою религию на русском языке словом «благоверие», и Зороастрийская община Санкт-Петербурга.Священными для зороастрийцев являются храмовые огни, а не само здание храма.<span><span>Шах Аташ Варахрам (Бахрам) — «Царь Победоносный Огонь», Огонь высшего ранга. Огни высшего ранга учреждаются в честь монархических династий, великих побед, в качестве высшего огня страны или народа. Для учреждения огня необходимо собрать и очистить 16 огней разных видов, которые объединяются в один во время ритуала освящения. Служить у огня высшего ранга могут только высшие священники, дастуры;</span><span>Аташ Адуран (Адаран) — «Огонь огней», Огонь второго ранга, учреждаемый в населённых пунктах с населением не менее 1000 человек в которых проживает не менее 10 семей зороастрийцев. Для учреждения огня необходимо собрать и очистить 4 огня из семей заратустрийцев разных сословий: священника, воина, крестьянина, ремесленника. У огней Адуран могут совершаться различные ритуалы: нозуди, гавахгиран, сэдрэ пуши, службы в джашны и гаханбары и т. д. Службу у огней Адуран могут вести только мобеды.</span>Аташ Дадгах — «Законно установленный Огонь», Огонь третьего ранга, который должен поддерживаться в местных общинах (села, большой семьи), располагающих отдельным помещением, которое является религиозным судом. На персидском это помещение называется дар ба мехр (букв. двор Митры). Митра является воплощением справедливости. Зороастрийский священнослужитель, стоя лицом перед огнём дадгах, разрешает местные споры и проблемы. В случае, если в общине отсутствует мобед служить огню может хирбад. Огонь дадгах открыт для публичного доступа, помещение, где находится огонь служит местом собрания в общине.</span><span>Главным нательным символом приверженца учения Заратустры является нижняя белая рубаха </span>седре<span>, сшитая из одного куска хлопчатобумажной ткани и всегда имеющая ровно 9 швов, и </span>кошти<span> (кушти, кусти) — тонкий пояс, сплетённый из 72 нитей белой овечьей шерсти и полый внутри.</span>
Крестьяне туда не входили.
1. Король
2. Герцоги и графы
3. Бароны
4. Рыцари