Я пам'ятник собі поставив нетривалий(Максим Рильський)
Часу біг коловий - не зітре його(До Мельпомени)
Білі вже збігли сніги(До Манлія Торквата)
Вирізьбив владар огню італійців майбутні пригоди (Щит Енея)
Добре вмирати тому, хто, боронячи рідну країну падає в перших рядах(Тіртей)
Н. шістсот сорок дев"ять
Р. шестисот сорока дев"ятьох
Д. шестистам сорока дев"ятьом
Зн. шістсот сорок дев"ятьох
Ор. шістьмастами сорока дев"ятьома
М. на шестистах сорока дев"ятьох
<span>Рідне слово — таке ніжне, барвисте, найдорожче. Воно хвилює серце, бо мова українська — це невичерпне джерело, скарбниця народного духу. Вона мелодійна, ласкава, ніжна, багата. </span>
Через вікно зазирнув клапоть неба, приспаний срібним пилом.
Вечірнє повітря напоєне запахом скошених трав.
- Сашко привіт- зупинив друга Максим
- О,привіт
- Слухай,у меня з'явився кіт,але він мені не потрібен.Може забереш?
-Чому?Кіт це з щястя!
- Ну ось,то забереш?
-Ні!Ти повинен його любить!Чому він тобі не подобається?
- За ним треба прибирати
- Але тобі з ним цікаво грати?
- Так!
-То подумай,що краще трохи попрацювати чи взагалі не мати тварину?
- Я тебе зрозумів!Я зрозумів що тварини це щастя, а не перепона
- Молодець
- Хочешь покажу його?
- Так
- Тоді приходь до мене у вечері
- Я буду
- Бувай
- До зустрічі