Ще з малечку я мріяла ходити на гурток вишивання. Я уявляла собі , які гарні малюнки вишиватиму . В дитинстві мені подобалося дивитися , як вишиває моя бабуся . Інколи я теж брала голку та намагалася вишивати , але завжди колола пальці. І зараз моя мрія ходити на гурток вишивання
Загатили луговий струмочок. За одну ніч вода в струмку піднялася і затопила лощинку. Вранці побачили, як в прозорій воді, немов під склом, росли і погойдувалися квіти!Білі ромашки, сині дзвіночки, червоні гвоздички. Вони трохи колихалися на протязі, як на вітрі. А над ними, як метелики, пурхали рибки.Кожен день бачили ми і цей струмок, і лощину, і ці квіти. І от мабуть ж ти: стоїмо і пялим очі, як в перший раз! Ще б, адже квіти ніколи не цвітуть під водою. А де ви бачили, щоб над квітами літали не метелики, а спритні рибки?!Перший крок. Автор: І. Д. ПолуяновЗанурюється ліс у вечірню прохолоду і тінь. Берези, піднявши гнучкі вершини, ніжаться в закатних променях сонця і рожевіють світлою корою. Стоять, розпустили зелені коси. Ялинки, повісивши хвойні лапи, як вуха, ніби сплять...І писк пташенят не порушить тишу: ці-то, звісно, сплять. Покричить-ка цілісінький день: «Дай! Дай!» - умаешься.І мурахи не шарудить лапками по хвої - забралися в муравьище на нічліг.Раптом звідкись узялася над лісом птах. Незвичайного вигляду - інакше я б так не насторожився! Хто це? Політ птаха плавний, повільний. На хижака вона ніяк не схожа, а в лапах несе видобуток.Птах летіла вздовж просіки. Скоро дізнався я в ній лісового кулика - вальдшнепа. З довгого дзьоба і ржавчато-бурого забарвлення, яка здавалася в світлі заходу сонця рудою, майже червоною. Вальдшнеп тягнув низько, з зусиллям взмахивал крилами і в лапках дбайливо тримав власного пташеняти. Живого і неушкодженого! Дзьоб кулика опущений, великі вологі очі спрямовані вниз, немов він вибирає собі дорогу. Пташеня був пуховий, здається, весь складався з дзьоба і великих очей. Поки вальдшнеп віддалявся, я встиг розгледіти, що пташеня повів дзьобиком по сторонам...Вальдшнепа з виводком, очевидно, потривожили: поруч залізниця, дачники. Тому зважилася мама-вальдшнеп переселитися з потомством у більш спокійне і безпечне місце.<span>Перший політ, перший свій крок у світ - океан світла, простору полів і лісів - маленькі вальдшнепи робили на маминих крилах...</span>
Який колір вам подобається найбільше? Мені подобаються майже всі. Але найбільше — зелений. Для мене — це колір весни. Скільки ж він має відтінків! Кожного разу, коли знову в моє місто приходить весна, я з подивом вдивляюсь у кольори цієї пори року. Листочки на деревах ще такі маленькі, але ж такі яскраві, вони ніби пофарбовані насиченим зеленим кольором. А травичка на землі теж зелена, але забарвлена зовсім по-іншому. Кожний кущ теж має свої відтінки цього кольору. А потім серед листя з’являються плоди, і мені починає подобатися жовтий колір, червоний. Мені навіть тоді здається, що окремі кольори мають свій запах і смак. Наприклад, червоний пахне суницями або вишнями, а жовтий має запах стиглої груші.Деколи після дощу з’являється на небі веселка. І тоді мені подобаються всі її сім кольорів. А хіба можна, дивлячись на веселку, сказати, що не подобається блакитний колір, жовтогарячий, фіолетовий? Вони такі привабливі, так легко поєднуються й утворюють єдиний різнобарвний малюнок!Білий колір — це колір чистоти і безмежності. Особливо часто я згадую про це взимку, коли вдивляюся у білі-білі поля. Вони простягаються так далеко, що починають боліти очі. Це колір мого найулюбленішого свята — Нового року. Не уявляю зиму без білих сніжинок і білої ковдри, якою вкривається моє місто.Мої мрії забарвлені у рожевий — це колір надії, віри в те, що ці мрії обов’язково здійсняться.