Який автор книжки .якщо заболотний я знаю
Було це у травні. Ми з татом повертались з прогулянки. Коли заходили до під’їзду, нашу увагу привернув шурхіт біля поштових ящиків. Яким же було наше здивування, коли ми побачили двох молоденьких голубів, які ще не вміли літати. Вони сполохано тулились одне до одного, шукаючи прихистку в темному кутку. Вдома ми розповіли про знахідку мамі, яка через декілька хвилин моїх благань погодилась забрати птахів в дім.
Таким чином, у нас з’явились нові маленькі мешканці. Спочатку вони покірно сиділи в паперовій коробці, а потім почали вивчати нове оточення і обережно приймати їжу з рук. Через деякий час ми переселили птахів на балкон. Там вони розправляли крила і намагалися літати. Коли голуби зміцніли , тато відніс їх на горище, де їх радо прийняли у свою голубину родину пернаті, які чисельно гніздились саме у цьому місті.
<span>Ось така незабутня пташина історія ввійшла до моїх життєвих вражень та спогадів.</span>
Був теплий сонячний ранок. У відчинені двері до нашой кімнати залетіли дві ластівки. Покружляли і вилетіли. Потім з"являлися ще кілька раз. Дзвіночками розсипався їхній веселий щебет. У куточку кімнати ластівки зліпили гніздо. Там вони вивели пташенят.
Ластівки дуже працьовиті й охайні. У їхньому гнізді завжди чистенько. У дзьобиках вони виносять сміття на подвір"я. Влітають до кімнати через відчинене вікно.
Вони веселим щебетанням зустрічали сонечко.
1. Не суй свій пятак не в свої справи.
2. Дайте тітко пятака.