преф. від-, корінь -гад-, суф. -к-, закін. -а.
З давніх часів добрих гостей зустрічають в Україні хлібом-сіллю, які подають на рушниках, оздоблених чудовою вишивкою. Можна побачити рушники і на весіллі, рушниками прикрашають образи в хаті. Часто можна побачити портрет великого Кобзаря, прикрашений вишитим рушником.
Вишивають в Україні на білому тлі, найчастіше червоними і чорними нитками, але можна зустріти і жовто-голубі орнаменти. Жовтий і блакитний — символи золотих ланів і синього неба, а про червоний і чорний говорять, що червоний — то любов і радість, а чорний — журба. Вони переплелися в житті людини, як орнаменти на рушнику.
У давні часи рушники вважали за обереги. Вони мали оберігати житло від злих сил, а людину — від негараздів. Тому вишивані рушники дарували; та й зараз дарують "на щастя, на долю", як співається у відомій пісні.
Витер з гаэм розмовляэ шепче з осокою
РАНОК СОНЦЯ. За чарівною хмаринкою сховалася ніч, і на землю спустився рожевий ранок. Ось-ось має зійти сонце. Його промінчики уже спалахують на обрії. Чекають ранку всі: рослини, тварини, люди. Тільки чому ж його ще немає? Може, ще спить солодким сном? А може, посварилось із землею і не хоче більше світити? Що ж тепер? І все-таки схід поступово рожевіє. Нарешті, ніби з-під ковдри, зійшло над горизонтом сонце, величне, красиве. Хутенько освітило променем води, ліс, навколишні поля, будинки людей. Заіскрилась зеленим килимом земля в його сяйві. Коли промінчик сонця долинув і до мого обличчя, я прокинувся, весело йому посміхнувся, відкрив очі і радо зустрів новий день.
У мене вдома <span>кришталевий красивий </span><span>графин</span>