Доволі часто ми чуємо такі слова: «Тоді я був по-справжньому щасливий!»
або «Я щаслива, бо…» і багато-багато подібних висловів, таких звичних
для нашого слуху. А що ж вони насправді означають? Чи часто ми почуваємо
себе щасливими? Що робимо для цього? І що ж таке щастя взагалі? Який
стан ми звикли називати цим словом?
На мою думку щастя - це душевність, сердечність, простота, але не
приниженість, і — що дуже важливо -уміння розуміти власні бажання і
прагнення посісти гідне місце в житті, адекватне своїм здібностям.
Проте, на жаль, не кожен здатний зазирнути у власну душу й пізнати своє
щастя. Отже, кожен із нас сам торує шлях до щастя і по-сноєму його розуміє. Для одних – це матеріальний добробут,а для інших - моральне задоволення
Ось що таке щастя.
<em>2 ВАРІАНТ</em>
Коли замислюєшся над цим питанням, розумієш, що існує загальнолюдське
уявлення про щастя та особисте. Бо є такі цінності, які для кожної
людини бажані. І вони не матеріальні. Це мир у твоєму домі, країні, на
твоїй планеті. Це коли ніхто поруч не плаче, не помирає, не голодує, не
хворіє.
У кожної людини, звичайно, своє уявлення про щастя. Хтось мріє
про шматок хліба, хтось про власний острів, а хтось хоче прочитати
рідкісну книгу або побачити твір мистецтва. У наш час, коли для багатьох
людей матеріальне важить більше за все на світ, треба нагадувати людям,
що с й інші цінності, інші бажання і мрії. Яке щастя мати можливість
отримати омріяну професію, працювати за покликанням. Ну і звичайно
отримувати за це достойну платню. Адже тоді не треба замислюватись над
проблемою: де взяти гроші на... Можна працювати, читати книги,
мандрувати і робити ще багато цікавих речей. Отже, зміст поняття "щастя"
залежить від суспільства, його рівня розвитку, рівня освіти суспільства
і його членів.
Якщо людина неосвічена, "темна", в неї немає ніякої цікавості до
світу, який її оточує. "Ситий голодного не розуміє", — кажуть в народі.
І недаремно. Людину треба нагодувати, вивчити, розвинути духовно. І
вона потягнеться до світлого. "Краса врятує світ", — одне з сучасних
гасел. Я думаю, що це сказано про красу людської душі.
Отже, загальносуспільне щастя, на мою думку, переплітається з
особистим. Якщо щаслива особистість, то і суспільство, що складається з
них, щасливе. Може, колись у далекому майбутньому людство досягне такого
рівня розвитку, коли всі люди будуть щасливі. Не буде хворих, голодних,
сиріт, не буде війн і старості Всі будуть працювати там і стільки,
скільки це буде потрібно для власного задоволення. Утопічні мрії,
скажете ви? А я хочу вірити, що так воно і буде.
Як красиво в осінньому лісі! Дерева та кущі вбралися у різнобарвні шати: золотисто-жовтий, вишнево-червоний, темно-зелений. Серед строкатого листя чітко вирізняються чисто-чорні або сліпучо-білі стовбури. Кожне дерево має своє особливе вбрання, свої неповторні відтінки кольорів. Все залежить від його породи: ясен це чи береза тощо.
У сонячний день осіннє листя буквально світиться в променях! Сонце ще гріє, але повітря вже холодне, свіже та чисте. І якось незвично тихо осіннім днем в лісі.Тільки чути під ногами: «шур-шур». Це опале листя м'яко вкриває до весни висохлу та поруділу траву. Або ще один лист відірветься від гілки і майже без звуку опуститься вниз, до інших листочків.
Восени в лісі спокійно. Звірі поховалися: вони готуються до зими. Птахи кричать вже десь високо в небі. Вони збираються в зграї, щоб летіти на південь. У такі дні прогулянка лісом дуже заспокоює та приносить неабияке задоволення. Можна досхочу повалятися на пухкому листяному шарі, неначе на килимі, і навіть одяг залишиться чистим.
А якщо дощ пройшов, чи ще мрячить, то все одно буде добре пройтися лісом. Тільки треба вдягнутися тепліше, надіти гумові чоботи, щоб не замерзнути та не промочити ноги. І звичайно, варто взяти з собою кошик, а в супутники - людину, що розбирається в грибах. Адже осінь в лісі - грибна пора. Цих мовчазних, їстівних та поживних мешканців лісу потрібно шукати - вони ховаються під опалим листям, у моху