Літо дбає-зима поїдає<span>
Стихла пісня - тихо стало над степом.
</span>Роса блищить на сонці - чисте срібло<span>
</span><span>Поглянув я на ягнята — не мої ягнята
</span>Зникає мова – зникає нація.
<span>Ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м’яке степове повітря.
</span><span>Темная діброва стихла і мовчить; листя пожовтіле з дерева летить
</span>Сонце гріє, вітер віє з поля на долину; над водою гне з вербою червону калину.
Закурілася земля, задиміла; пішов дощ, дрібний та тихий, мов крізь сито засіяв; стрепенулися темні ліси;зраділа зелена трава і підняла листочки вгору<span>.
</span><span>Всі женці стояли мовчки; в руках наче заклякли жмені жита та серпи; всі поглядали то на осавулу, то на Миколу</span>
Финансуватися пидприэмство тепер буде з мисцевого бюджету.
У першій половині місяця закінчують усі приготування дерев до зимівлі – обв’язують стовбури молодих дерев, використовуючи для цього стебла малини, очерету, соняшника, цупкий папір. Це надійно захищає дерево від зайців та зимових опіків. Уживають заходів із снігозатримуванням у саду, білять дерева.
Опале листя та всі рослинні рештки, які збирають на дачній території, згрібають і складають у компостну купу, добре поливають і прикривають зверху шаром землі.
Листопад – одинадцятий місяць року в григоріанському календарі, що має 30 днів. Існує версія, що назва місяця прийшла із західноукраїнських земель. Саме у цей час там опадає листя, адже на сході України – дерева вже майже безлисті.
У народі про цей місяць говорили «Листопад вітром повіває – зимі ворота відчиняє». Через нестійкий характер його порівнюють з березнем, адже обидва місяці відмежовують зиму від літа – березень запрошує в гості весну, а листопад зачиняє ворота осені.
Сонце сідає. Мітатися, як білка в колесі. Осінь<span> пряде.</span>
Антоніми - це слова протилежні ща значенням.
Пішли - прийшли.