<span>За нашою школою великий стадіон
</span><span>Маленький зайчик вискочив на узлісся
</span><span>Іринка сиділа у трамваї
На зупинці зайшов дідусь
</span><span>Ми ходили в зимовий ліс
</span>
Чернігів є одним з найдавніших міст України та Східної Європи.Населення Чернігова складає близько 300 тис. осіб. Місто славиться своїми пам'ятками часів Київської Русі і Чернігівського князівства, а також Гетьманщини і козацького Чернігівського полку.У Чернігові є багато древніх церков і соборів, що містять пам'ятки древнього живопису і архітектури 11-12 ст.
<span> У сучасному Чернігові, розташованому серед мальовничих пейзажів ріки Десна, мотиви теперішнього міста унікально сполучаться з давніми архітектурними пам'ятками.
Місто дуже зелене, і, звичайно ж, його визначні пам'ятки варто подивитися. Особливо це стосується його історичної частини, яку називають "Вал". Тут є тінисті парки, білосніжні церкви і золоті куполи. Прекрасні музеї і дванадцять гармат, які були подаровані місту Петром І.</span>
<span> Чернігів також є і культурним центром. У місті є Драматичний театр, Молодіжний і Ляльковий театри, Філармонія, кілька будинків культури і кінотеатрів. </span>
весняний
весн корінь
ян суфікс
ий закінчення
Садок
сад корінь
ок суфікс
Перейти
пере префікс
йт (напевно) корінь
и закінчення
Прилетіти
при префікс
лет корінь
іт суфікс
и закінчення
Розказати
роз префікс
каз корінь
ат суфікс
и закінчення
Приїхати
при префікс
їх (також не впевнена) корінь
ат суфікс
и закінчення
Лісовий
Ліс корінь
ов суфікс
ий закінчення
Пеньок
пень корінь
ок суфікс
Ставок блищить на сонці, неначе дзеркало, направлене в срібні рами, закутані дорогою білою, прозорою тканиною(розповідне, неоуличне, двоскладне, просте, поширене)
(неначе дзеркало-порівняльний зворот)
Людям властиво помилятися, але уміння визнавати помилки — ознака розуму. Дурень же ніколи не визнає, що прийняв неправильне рішення. Упертість, невміння чи відверте небажання погодитися з правильною думкою може призвести до фатальних наслідків.
Яскравим прикладом людини, яка не вміє визнавати своїх помилок, є головний герой роману Валер’яна Підмогильного «Місто» Степан Радченко. До Києва хлопця привели благородні наміри: вивчитися й повернутися назад, у село, щоб змінити там життя, але невдовзі він вирішує залишитися, щоб улити в місто «свіжу кров села, що змінить його вигляд і істоту». З часом Степан отримав усе: хорошу роботу, гроші, квартиру, славу. Але він не отримав головного — душевного комфорту, бо ніколи не визнавав своїх помилок ні у ставленні до друзів, ні у стосунках із жінками. Місто тисне на нього своїми законами, вимогами, але він уже не в змозі відмовитися від його спокус