Осінь
Мені дуже подобається осінь. Ця пора року дуже гарна, та хоч літо вже закінчилося, дуже тепла.
Осінню дерева починають жовтіти, а під кінець, втрачати листя зовсім. Може хтось скаже, що ця пора року занудна, то я не погоджуся. Чому? Може літо й веселіше, але осінь така спокійна, мелодична. Люди чують останні пісні птахів, а потім можна подивитися на гарні ключі в небі, за таким планом птахи відлітають у вирій. Вже стане не так спекотно як літом. Осінь - це щось середнє між цією порою року, та зимою. Також осінь вважається найбільш поєтичною порою.
Я з цим згодна/згоден. Осінь дуже цікава, жовто-гаряча пора року.
Ні Богу свічка, ні чортові кочерга - Нічим не примітна, посередня людина; Нема ніякої користі, толку.
Означено-Особове:Мій давній предку б*ю тобі чолом за вдачу щиру, чесну і вогнисту.
Погуляю понад морем та розважу своє горе.
Неозначено-особове:Вхід до землянки зробили під великим горіховим кущем.
Гостей в Україні завжди радо зустрічають.
Узагальнено-особове: Минулого конем не здоженеш.
Старого горобця на полові не обдуриш.
Безособове:Вони то накочуються , то з поразкою відступають.
Пахне терпкою ожиною в лісі.
Ответ:
В - вчитеть, У - учень.
.
В- Добрий день Лізо!
У- Добрий, Оксано Іванівно!
В- Сьогодні зранку коли я йшла до школи я бачила як діти восьмого класу ображали першачків. Як гадаєш це взагалі нормально?
У- Ні! Менших за себе ображати не можна, тим паче першачків!
В- Ось і я про це.
У- А я от ніколи не ображаю свою сестричку.
В- Молодець, ти приклад для багатьох учнів нашої школи.
У- Дякую. Ой дзвоник, мені треба йти. Допобачення Оксано Іванівно!
В- Бувай Лізо!