Образи-символи та сцени-символи.
1)Коли Михайло запрошує Анну до танцю,на скрипці рветься струна.Струна-символ обірваної,нещасної долі.
2)Ліс-символ чогось страшного;саме тут відбувся злочин братовбивства.
3)Смерть теляти,яке призначалося Саві,проте Михайло дуже любив його.
4)Кров на подушці
5)Свічка,що горіла у головах у Михайла,потухла,впала і покотилася до ніг Сави.
6)Образ Івоніки-символічний.Батько не відвертається від сина-злочинця,а сподівається на розкаяння і повернення до нормального життя.
7)І ,звичайно,найголовніший символ у цьому творі-земля.Герої твору вважають її за істоту. Івоніка після смерті Михайла каже,що Михайло любив землю,тому вона забрала його до себе.
Люба – одна з героїнь повісті, подруга Михайлика. Ця маленька дівчинка одразу завойовує симпатію читачів своєю добротою, чуйністю, щирістю.Вперше ми знайомимося з Любою, коли Михайлик іде збирати черешні. Це “чорнява худенька дiвчинка рокiв восьми, очi в неї карi, з краплинами роси, рум’янцi темнi, а губи вiдстовбурчились рожевим потрiсканим вузликом i чогось радiють собi”. Вони легко знаходять спільну мову. Ця дівчинка завжди доброзичлива та весела. Вона ніби випромінює сонячні промені. Разом з Михайликом вони грають і в лісі, й на ковзанці.Люба знає багато таємниць природи. Вона наче маленька лісова царівна: “В лiсi, наспівуючи собі, на сонячнім кружальці аж вививалася в танку маленька дівоча постать, їй…ніяк не хотілося відходити від сонячного кола, яке пiдсвiчувало веселi босі ноженята, i Люба кружляла й кружляла на ньому, поки не впала на землю”.Незважаючи на свій невеликий вік вона вже справжня господиня, вміє готувати смачні страви та пригощає Михайлика кулешем. А коли хлопчик дякував й “підхвалював куховарку, а вона соромливо i радісно відмахувалася смаглявою рукою, в якій тримала зачерствілий житник”. Люба вміє підтримати друга в біді та смутку. Вона вміє поспівчувати і втішити: “…Я знаю: у тебе горе, а коли горе – в усіх болить серце. Того й хотіла побачити тебе.” Після смерті рідних Люба і мати допомогли пережити Михайлику важкі часи.Через образ Люби автор показав справжню щиру та вірну дружбу.
Є правдавні скарби, які намертво лежать у землі. Але є і живі
скарби, що передаються з покоління в покоління, чаруючи людську душу. До
таких скарбів належить і лірична пісня. Україну не можна уявити без
пісні. Скільки вона має чудових перлин-пісень - багатих, цікавих за
змістом і мистецькою формою. Ось одна з них - "Віє вітер на долину".
Глибоким смутком пройнята ця лірична пісня. У ній ідеться про дівчину,
яка вийшла заміж у чужий край. Але "з'ізджається рід до роду на любу
розмову". Брат запитує свою сестру, як їй живеться.
Ти, сестро, небого, Чи привикла там жити, Де ворогів много?
І лине сумна оповідь сестри, яка живе "поміж ворогами", "як у полі криниченька". Нелегке це життя, безрадісне, бо
... хто іде, а хто їде - Водиці нап'ється, А із мене, нещасної, Хто хоче сміється
Згадує вона вогник рідної хати і батьківський поріг, батька й матір,
радіного брата. І дівчина доходить висновку, що немає "роду рідного, як
брат сестриці" і кращих "над отця та неньку". Але така вже доля всіх дівчат: ставши дорослими, вони виходять заміж, і, за звичаєм, залишають рідну домівку.
Ой роде ж, мій роде, Ой роде ж мій милий, Розійшлися по Вкраїні, Як туманець синій
Та, на жаль, не всім щастить у подружньому житті. Часто-густо молоді
жінки стикаються із непорозумінням, грубістю свекора й свекрухи, інших
членів родини чоловіка. Тому й "ворогів много", як співається у цій
зворушливій, сумній пісні. І єдине, що зігріває молоду жінку, - це
згадки про свою колишню родину та сподівання на взаєморозуміння з
чоловіком, бо ж "нема в світі вірнішого та над дружиноньку". Адже тепер
тільки він може захистити її від лихослів'я та знущань. Чарівна, але водночас сумна, ця пісня давно стала улюбленою і полонить душу й серце багатьох поколоінь людей
Російський художник Карл Брюллов і російський поет Василь Жуковський вирішили викупити Шевченка з кріпацтва. Енгельгардт погодився відпустити кріпака за 2500 рублів, на той час ця сума була еквівалентна 45 кг чистого срібла.