Ну что там так шумит?
Выгляни в окошко!
Да там не что, а кто шумит!
В колготках серых
И с косичкой.
Кто это?
Ну конечно, ....... !
(Девочки)
Что за тюбик там такой,
В ванной он стоит?
По утрам и вечерам
Тюбик этот приглашаеться.
(Зубная паста)
Класная прическа!
Заплетает мама
Хвост.
Что это такое?
(Коса)
Русское искусство -это гордость нашей страны, великие художники Передвижники писали прекраснейшие произведения:реализм.романтизм,классицизм и т.д.
Не секрет,что ради этого художники портили себе браки и расставались,женились на других прекрасных дамах и называли их своими музами.Для них семья и брак не значили много,для них это попробовать новое,новое и новое,бросать старое и заводить новое.
Они женились на Итальянках,Француженках и благословляли их прекрасные натури и писали их на хостал,их портреты,их с венко,в традиционном платье,и та и сяк... И потом новая пассия.
Это отличительная черта Русского искусства.
Портрет и само-портрет это как отражение души художника,или передача этого человека. Передать на столь чувственный и нежный взгляд,улыбку согревающую душу,драпировка на платье прекрасной дамы,это могут только истыные художники. Передать Движение,волнение,страх,красоту,соблазн,торжественность волн,моря может только Айвазовский. Передать страх,ужас,надвигающейся смерти может Верещагин(Апофеоз войны).
Русские художники с самого рождения были одарены богом за такой прекраснейший талант,которым восхищаемся и пой день.
19 жовтня 1811 був відкритий Царськосельський ліцей. Ліцеїсти першого випуску, до якого належав і Пушкін, через все життя пронесли особливий «ліцейський дух» — дух поваги до особистості, її гідності, дух честі і товариства, дружби і братерства. Саме в Ліцеї поет знайшов справжніх друзів. Крім того, Ліцей став для нього справжнім домом, і там же відбулося його посвячення в поети. У зв’язку з усім цим день відкриття Ліцею Пушкін незмінно відзначав віршами, зверненими до друзів юності (Пущину, Дельвигу, Кюхельбекеру). Закінчивши ліцей, випускники вирішили щорічно збиратися 19 жовтня. У ті роки, коли Пушкін був на засланні і не міг в день річниці бути разом з товаришами, він не раз надсилав присутнім своє вітання. Одне з таких дружніх послань і являє собою «19 жовтня». Жанр — дружнє послання. Сюжет. Вірш відкривається описом осіннього пейзажу і відразу ж виникає тема самотності. Поет з тугою згадує про своїх товаришів, які в цей день «бенкетують» «на берегах Неви», розмірковує про те, «ще кого не дорахувалися» його ліцейські друзі. У його спогадах друзі, яких він знайшов в Царськосільському ліцеї, постають як єдино надійні і вірні, а сам Ліцей — як «вітчизна», рідний дім: Міцний навік, о друзі, наш союз! Він, як душа, одвічний, неподільний; Незрушний він, прекрасний і свавільний, У затишку родився дружніх муз, І нас куди б не кидала година, І щастя теж куди б не привело, Незмінні ми: весь світ для нас чужина. Вітчизна нам — лиш Цар
Может быть Сатып алды? Тогда перевод будет таким: Купил.
Кожна людина хоча б один раз у своєму житті замислюється над тим, що для
неї є найважливішим, що їй потрібно понад усе. Тієї миті у свідомості
людини відбувається переоцінка цінностей і вона може змінитися. Саме так
сталося зі Скруджем, головним героєм повісті "Різдвяна пісня у прозі",
автором якої є видатний англійський письменник Чарльз Діккенс.
Твір
розповідає про старого жмикрута Скруджа, якого непокоїла жага до
збагачення. Окрім грошей, його ніщо не цікавило. Для нього не існувало
жодних моральних цінностей. Скрудж не знав, що таке любов, співчуття,
радість. Гроші стали сенсом його життя. Проте події Різдвяної ночі
назавжди змінили Скруджа, його світосприйняття, думки, погляди.
Життя
Скруджа можна умовно поділити на дві частини: до зустрічі з Духами
Різдва і після неї. Саме Духи, що з'явились перед Скруджем святкової
Різдвяної ночі, допомогли йому усвідомити справжній сенс життя, знайти
духовні цінності, усе те, чого йому так не вистачало упродовж довгих
років гонитви за багатством.
Особисто на мене повість справила
неабияке враження. Вона допомогла мені зрозуміти, що в житті немає
нічого важливішого за моральні якості та щирі людські стосунки. Варто
завжди пам'ятати про вічне, плекати й шанувати його в собі. Я всім раджу
прочитати чудовий твір Чарльза Діккенса "Різдвяна пісня у прозі" та
замислитися над сенсом буття, над справді важливими речами.