Багатозначне. Зірка - астрономічне явище, геометрична форма та ін.
Ми часто переживаємо в житті різні ситуації. Нажаль, не завжди всі моменти можна назвати щасливими. Досить часто людину спіткає горе, втрачається сенс життя чи просто наступає переломний період. Саме в такий час можна пізнати тих людей, які тобою дорожать і цінують відносини. Їх називають щирими, надійними і вірними друзями.
Мої життєві орієнтири
Кожна людина має свої життєві орієнтири, тобто до чогось прагне і чимось при цьому керується. Я вважаю, що найважливішим життєвим орієнтиром для людини є дотримання правил моралі. Дуже важливо мати цілі і йти до них, але не "по трупах", не "по головах" інших людей. Як на мене, бути цивілізованою людиною дуже важливо.
Бо тільки цивілізована і моральна людина може вдало спілкуватися з іншими людьми, налагоджувати міцні стосунки. Коли людина тримає обіцянки та поважає інших, має добру репутацію, то їй і живеться краще. А черстві егоїсти рано чи пізно залишаться на самоті. Наше сучасне суспільство таке, що людині потрібно співпрацювати та співіснувати з багатьма людьми, і тільки таким чином можна досягти життєвих цілей. Вчитися, працювати, створити сім'ю, ростити дітей - все це людина може тільки постійно спілкуючись з людьми. Таким чином, я вважаю, що найголовніше - це дотримуватися моралі, тобто правил цивілізованонго співіснування людей у групах та суспільстві в цілому.
Орел прилітав із самого досвітку і розпочинав свою пекельну роботу. прометей не бла-бла про орла бо знав, що той приречений, як і він сам. але почував нестерпний біль, і муку, і страх смерті. щоразу страх подвоювався, а потім повільне воскресіння, не легше від помирання. всі його муки майже щодня бічила єдина жива душа - геракл. він чув той перший удар дзьобом по прометевих грудях і болісний крик та стогін і жаль бла-бла серце героя. одного разу геракл схопив велетенський уламок камня жбурнув у орла. уламок розтрущив орла об скелю. в кілька кроків геракл видряпався на гору, легко повирива зі скелі бла-бла, поскручував з прометеєвих рук та ніг ланцюги і опустив його на землю.
<span>прометей ішов цілий день. а коли настала ніч - підійшов до якогось села.прометей стомився, йому було холодно, руки його тремтіли. навпроти дверей в хижі посеред двору горіло багаття довкола якого сиділи люди, смакували їжу, весело бла-бла.прометей невмовно зрадів - це ж його вогонь. він, богоборець подарував вогонь людям - вони стали щасливі та бла-бла. прометей хотів присісти біля багаття, та в той момент літні сивобородий чоловік, який важкою палицею ворушив вогонь прогнав титана. так він ходив до пізньої ночі від одного подвір"я до іншого і його звідусіль проганяли.І тоді він сховався неподалік від одного багаття, і коли люди поснули тихенько підкрався, вихопив головешку и подався геть.Ішов і ішов, підімався кудись в гору і врешті опинився перед великою печерою, де і розпалив багаття.біля нього бла-бла і вже не чули, як опівночі в горі здійнявся страшний гуркіт - такої грози тут ще не було от сотворіння світу. вода залила геть усі багаття в селищі. вогонь не погас тільки в пещері. люди ж які жили с селищі прокинулися, жахнулися і в розпачі звели до неба руки та очі. і раптом побачили велетенське багаття на горі. вони попідхоплювалися, підійшли до найвищого крутосхилу, але прометей не дав їм жодної жарини. вони хотіли добути вогонь силою, але прометей бла-бла, він був дужий і гнівний. тоді вони приползли на колінах і почали жалібно скиглити, випрхуючи вогонь. з рештою прометей погодився дати їм вогонь, але зажадав, щоб люди збудували йому на горі палац.а також відбували інши його подібні бла-бла. він дав їм вогонь і показав, як будувати хати, а в них класти печі, як кувати на вогні метал і випалювати із глини посуд. люди вславляли прометея. складали пісні на його честь. виліпили з глини його постать та поставили її в селищі серед майдану і молилися на неї. з годом гляняну статую прометея люди замінили на камянну і викарбували на постаменті великоми літерами: нашому дорогому титану - прометею</span>
<span> Уявіть собі на хвилинку місто Миколаїв, скажімо, років 130 тому. У місті мешкало 47 тисяч чоловік, із них 25 тисяч чоловіків і 22 тисячі жінок. Повністю неписьменних налічувалося більше 18 тисяч. І вже в ті часи почали відкриватися школи, дитячі садки, бібліотеки. </span>
<span> Так, так, звісно, на той час в місті вже були бібліотеки. Та це були навчальні бібліотеки, призначені для підготовки спеціалістів морської справи, вчителів, тобто, для дорослого населення. Проте, чи потрібна місту дитяча бібліотека, ніхто навіть і не думав. </span>
<span> Та все ж така людина знайшлася. Це була дочка статського радника Поліна Треммер. У далекому 1876 році вона просила губернатора міста дозволити їй відкрити бібліотеку для дитячого читання по вулиці Спаській, у будинку 26. І вона одержала такий дозвіл. Тоді в бібліотеці було всього 176 книжок, з них 24 - іноземними мовами. </span>
<span> 1920 р. У місті починають відкриватися нові бібліотеки, в яких могли читати і діти. </span>
<span> І вже у 1921 році свої двері гостинно відчинила міська дитяча бібліотека, яка вважалася Центральною і мала всього один відділ – читальню. ЇЇ книжковий фонд складав 5000 примірників книг, користуватися якими можна було безкоштовно. Бібліотека для читачів працювала всього 3 години на день, та це не вплинуло на кількість читачів. Бажаючих було достатньо. </span>
<span> Після 1923 році в бібліотеці працює новий відділ – абонемент. </span>
<span> Після того, як організувалась Миколаївська область (1937 р.), міській дитячій бібліотеці було надано функції обласної, якою вона є і до сьогодні.</span>