Книги - источник знаний, благодаря ним мы получаем сведения о самых невероятных вещах. Так почему же книги лучше любого интернета?
Во первых - книга придаёт нам не физическую, а умственную силу. А это гораздо важней, чем физическая.
Во вторых - читая книгу, мы погружаемся в увлекательный мир героев, описанный в книге: вместе с ним переживаем, радуемся и огорчаемся.
В третьих - книга лучшее изобретение человечества за всю свою временную эпоху.
Конечно же, современные технологии не имеют границ, сейчас появились специальные электронные книги. Но, поверьте мне, бумажная книга куда лучше!
Вывод - книга - это лучшее, что мог придумать человек, самое лучшее изобретение. И ни одна современная технологии по качеству не превзойдёт книгу!
Знает, практикует, умеет!
Над хатою Стельмахів часто пролітали лебеді, і від їх лету чути було звук, схожий на звук далеких дзвонів. Дід говорив, що так співають лебедині крила. Від споглядання перельоту лебедів хлопчику ставало на серці і радісно, і сумно. Хотілося, щоб вони ніколи не відлітали. Він сидів і мріяв, що якщо би був чародієм, то зробив би так, щоб лебеді завжди були тут.
І сталося диво: ніби читаючи думки малого мрійника, лебеді знову з'явилися в піднебессі. Довго хлопчик дивиться їм услід, а дід каже: "Оті принесли нам лебеді на крилах життя". Хлопчику дивно, а дід продовжує далі: "Еге ж: і весну, і життя". Він розповідає малому, що навесні сонце відімкне своїми ключами землю, а ключі ті золоті. Дитині стає страшно — а що як сонце загубить свої ключі?
Все це викликає у діда сміх. "Він дуже гарно сміється, хапаючись руками за тин, ворота, ріжок хати чи дерево, а коли немає якоїсь підпірки, тоді нею стає його присохлий живіт. В таку хвилину вся дідова постать перехитується, карлючки вусів одстовбурчуються, з рота вириваються клекіт і "ох, рятуйте мою душу", з одежі осипається дерев'яний пилок, а з очей так бризкають сльози, що хоч горня підставляй під них".
Потім дід заспокоюється й пояснює хлопчикові, що лебеді полетіли "на тихі води, на ясні зорі". І знову хлопчик задумується, але вже про ті краї, де тихі води і прихилені до них зорі.
Та вже треба йти до хати, а то мати буде сварити за те, що вискочив босоніж, і називати махометом, вариводою, лоботрясом. Вже ж було таке, коли по першому лідку вискочив на ковзанку з материними ночовками. "Ніхто й не здивувався, що я притирився з такою снастю, бо на чому тільки тут не каталися: одні на санчатах, другі на грамаках, треті на шматкові жерсті, четверті умудрилися замість ковзанів осідлати притерті худоб'ячі кістки".
В сентябре раздастся звон -
Станет полон этот дом.
А в июне отзвенит -
Опустеет, замолчит.
Здесь не сеют и не пашут,
Но поют и, даже, пляшут.
Тут не лечат и не строят.
Тут читают, пишут, спорят.
Вы хотите стать умнее?
Просыпайтесь в 7 скорее.
И, собрав портфель тяжелый,
По утру шагайте в ......... (школу).
<span>Раб Эзоп не мог в своих баснях прямо указывать на пороки господ, поэтому заменил их образы животными с соответствующими характеристиками. С тех пор язык иносказаний именуют Эзоповым. </span>