Книгу можно взять в библиотеке школьной. Я похожой книги скину фотку.
Это виоланчель, наверное я прова...
Взвешиваем 7 и 7 монет.
Берем оставшуюся монету и ставим ее в левую кучку вместо одной из имеющихся там:
а) Левая кучка тяжелее => фальшивая монета тяжелее;
б) Левая кучка легче => фальшивая монета легче.
Зима – это чудесная пора. С неба крупными хлопьями сыпется мягкий, пушистый снежок. Все улицы – в сугробах. Домики, деревья – все покрыто толстым слоем снега.
Мне кажется, что только русская зима по-настоящему прекрасна. Она как будто бы сошла с праздничной открытки, нарисованной талантливым художником. Только русская зима может похвастаться не только своими холодами, но и своей сказочной красотой.
Однако, я люблю зиму не только за ее прекрасную природу. Зимой мы можем кататься на лыжах, кататься на коньках, на санках. Все парки переполнены людьми. Очереди выстраиваются у касс на ледяные горки, на каток, на лыжную трассу. Зимой все становится сказочным. Я очень люблю гулять с друзьями, играть в снежки. Иногда мы строим снеговика, снежную бабу или дед мороза со снегурочкой. Только зима представляет нам столько разных занятий. Зимой не хочется сидеть дома, хочется гулять, резвиться, веселиться.
Более того, зима – это главный праздник, Новый год! И взрослые, и дети с нетерпением ждут этого дня. Люди наряжают елку, зажигают огни, украшают дома, магазины, школы, парки. Все покупают друг другу подарки. Это - по-настоящему волшебное зимнее настроение!
Вот поэтому я так сильно люблю зиму. Пусть это и холодное время года, но все-таки оно самое лучшее и прекрасное.
Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.