Гл. мысль этого рассказа в том, что всегда нужно верить в чудо и оно обязательно случится и тогда в твоей жизни появится смысл, как он появился в жизни девушки Дагни, когда она услышала музыку Грига.
Відомий французький письменник Жуль Верн у своєму захоплюючому романі «П’ятнадцятирічний капітан» зобразив надзвичайні пригоди юного Діка Сенда і його невеличкої команди у відкритому океані і тропічних нетрях Африки.Дік Сенд був безбатченком і виховувався в дитячому будинку. Навіть своє ім’я він отримав на честь випадкового перехожого , який знайшов маленьку дитину, а прізвище у нього з’явилося на згадку про те місце, де його знайшов цей перехожий. Хлопчик виявився на диво розумним і вже в чотири роки він навчився писати, читати і рахувати. А вже у вісім років Дік Сенд пішов служити юнгою на корабель, де зовсім швидко зарекомендував з найкращої сторони і виділився так, що невдовзі капітан порекомендував Діка власникові корабля Велдону, який віддав хлопця навчатися у школу.У п’ятнадцять років, після закінчення школи, хлопець ступив на палубу шхуни «Пілігрим» – одного з найкращих кораблів Велдона, куди був прийнятий на посаду молодшого матроса. Завдяки своїм якостям Дік Сенд швидко став вправним матросом і розумним моряком, тому саме йому капітан шхуни доручив корабель, коли вирушив разом з командою на полювання за китом.Коли трапилося нещастя і команда шхуни на чолі з капітаном загинула на полюванні, Дік вирішив взяти усю відповідальність за життя пасажирів і команди на себе. Під час своїх пригод юнакові довелося пережити і загибель судна, і зраду Негору, і смертельно небезпечні пригоди в африканських болотах і джунглях. Увесь час, доки Дік Сенд та його друзі знаходилися на шляху до порятунку, хлопець зовсім не думав про себе, а уболівав за долю місіс Велдон, її сина Джека та інших членів своєї маленької команди. Витривалість, кмітливість, мужність і відповідальність разом з посильною допомогою друзів дали змогу Діку Сенду і його підопічним врешті-решт врятуватися і дістатися рідної країни.Дік Сенд залишався ватажком своєї невеличкої команди і після того, як «Пілігрим» розбився об рифи, а пасажири шхуни опинилися на узбережжі тропічної Африки. Під час подорожі на долю юнака та його друзів випало чимало іспитів, але найважче за все було Діку Сенду тоді, коли від його дій, рішень і вчинків залежало життя і доля тих людей, які повністю йому довірилися. Під час неймовірно важкої і довгої подорожі Діку довелося перебороти на своєму шляху багато перешкод – і океанські простори, і африканські джунглі, і зраду та підступність. Під час пригод мужність, рішучість і твердість характеру зробили хлопця справжнім героєм. Працьовитість і наполегливість допомогли Діку здобути потрібні знання і повагу не тільки своїх друзів, а й сторонніх людей. Незважаючи ні на що Дік Сенд залишився простим і сором’язливим хлопцем. В той же час юнак не пасує перед труднощами, вміє вірно аналізувати, що відбувається навколо нього і майже завжди знаходить вірне рішення. Він справжній товариш, відважний і шляхетний, сміливо зустрічає небезпеку і переборює її. І я була б дуже задоволеною, якби Дік Сенд був моїм другом, бо з такими друзями можна пережити будь-які неприємності і подолати будь-які труднощі. Сподіваюсь, що і в наші часи є таки хлопці, які за своїм характером і своєю поведінкою схожі на Діка Сенда, сподіваюсь, що я обов’язково зустріну такого хлопця і він стане моїм найкращім другом і товаришем.<span> </span>
Рассказывается о судьбе Мити, сына Динилы и Кати. Он был третьим из восьми сыновей.«То ли с крылечка, то ли ещё откуда свалился и себя повредил: горбик у него расти стал. он веселенький рос и на выдумки мастер.И настоящим мастером по каменному делу Митя стал рано, и Хозяйка Медной горы к нему благоволила. Из змеевика, шлака (сама Хозяйка подсказала ему этот материал; и не только подсказала – поставила плитку змеевика на его станок) он сделал – хрупкую веточку, которую хотел подарить девушке, но барин, который обложил семью Данилы непомерным оброком, велел веточку отобрать, а услышав, что она из дешёвого материала, разгневался и растоптал поделку. «Митюха схватил баринову палку за тонкий конец да как хряснет набалдашником по лбу, так барин на пол и сел и глаза выкатил. И вот диво – в комнате приказчик был и прислужников сколько хочешь, а все как окаменели, – Митюха вышел и куда-то девался. Так и найти не могли, а поделку его и потом люди видали. Кто понимающий, те узнавали её». Пропала и девушка, которой Митюха хотел подарить веточку. Сколько ни пытали её родителей, Данилу с сыновьями, так и не узнали, куда пропал Митя