Письменників нерідко називають душевними пастирями людства. Саме цей вислів прийшов мені на згадку, коли я роздумував над змістом балади Ф. Шіллера "Рукавичка". Складалося таке враження, ніби автор веде бесіду саме з тобою, наче пропонує "приміряти" події літературної розповіді на читача. <span> У основі балади лежить історична легенда про події, які начебто відбулися у XIV столітті у Франції, за часів правління короля Франциска. Але історія сивої давнини є цікавою, актуальною і для нас, сучасників. </span> Коли читаєш баладу, то складається враження, ніби ти сам є глядачем вистави, подумки переносишся в ті далекі часи, займаєш крісло на арені королівського звіринця і спостерігаєш за подіями, за людьми... <span> ...Всюди чути неголосну розмову, дами обмахуються віялами, біля них стоять гідні лицарі, готові виконати будь-який наказ своєї дами серця. Ось красуня Кунігунд - горда, недосяжна. Біля неї схвильований Делорж. З першого погляду видно, що він закоханий у Кунігунд. А якщо придивитися пильніше, то побачимо, що вона з презирством ставиться до юнака. Та, на жаль, кохання завжди сліпе... </span> <span> Аж ось розпочинається вистава. Владний жест короля - і на арену виходить лев, знову жест - з'являється тигр, потім два леопарди. Король розважається, чекаючи кривавої розв'язки. З нетерпінням чекають на смерть придворні. </span> <span> Мені стає не по собі... Звірі - це звірі, вони живуть за звірячими законами, але люди, які насолоджуються смертю... Моторошно! </span> <span> А на арені тим часом зав'язується бій між леопардами. Публіка оживає. Але грізний рик царя звірів - лева - і тварини заспокоюються. Здавалося, вистава закінчилася. Глядачі розчаровані. </span> <span> І раптом з руки прекрасної Кунігунд падає рукавичка, потрапляючи прямо до клітки з грізними тваринами. Всі погляди звертаються на даму. У якийсь момент мені здалося, ніби я побачив, як гордо піднялося підборіддя дами, вона відчула себе королевою. </span> <span> Вистава продовжується. Як король на початку вистави, тепер Кунігунд робить владний жест, посилаючи Делоржа підняти рукавичку. Зал з напруженням, з жахом спостерігає за дією. (Мені до болю хочеться, щоб король припинив це, як зробив цар звірів - одним жестом! Ні! Він тільки спостерігає.) </span> <span> А тим часом Делорж заходить до клітки, піднімає рукавичку. Він йде до Кунігунд, всі захоплено вітають, хвалять його, горда красуня також обіцяє лицарю своє кохання. А він кидає рукавичку їй в обличчя, говорить: "Подяки не треба". Зал завмирає, і Делорж йде від дами. Кінець вистави. </span> <span> Мені хочеться наздогнати відважного юнака, який зумів захистити свою людську гідність, який довів свою сміливість. Він переміг світ зла, жорстокості і зумів зрозуміти справжню суть тієї, без якої ще вчора не уявляв життя. </span> <span> Людина починається з вчинку. Свій вчинок зробила Кунігунд. Вчинок Делоржа викликає захоплення. Не зробив вчинку король. </span> <span> Як би вчинив я, якби вчинили так зі мною?</span>
Способ выполнения работы:1) приготовить рабочее место — взять из ящика зубило и молоток и расположить их на верстаке;2) зажать пластину в тисках так, чтобы риска контура клина была на уровне губок тисков;3) взять в руки зубило и молоток, встать к тискам и занять рабочее положение для рубки; установить зубило под углом 35° к поверхности губок тисков и под углом 45° к заготовке так, чтобы зубило соприкасалось с металлом серединой режущей кромки; нанося удары молотом по зубилу, обрубить излишек металла по риске; в конце рубки необходимо ослаблять удары;4) закончив обрубку, положить инструмент на верстак;5) разжать тиски, переставить пластину противоположной риской (противоположной стороной) кверху и вновь зажать ее так, чтобы риска была на уровне губок тисков;6) произвести обрубку излишка металла по риске с этой стороны
Нарисуй ёлку или то что ты хотел бы чтоб там лежало,так же можно нарисовать себя со своими лутшими друзьями,ещё можно нарисовать зимний пейзаж или твой город зимой.