<span>Существует три основных пути приспособления организмов к условиям окружающей среды: </span><em>активный путь </em><span>— усиление сопротивляемости</span><span>развитие регуляторных процессов, позволяющих осуществлять все жизненные функции организма, несмотря на отклонения фактора от оптимума; </span><em>пассивный </em><em>путь — </em><span>подчинение жизненных функций организма изменению факторов среды и </span><em>избегание неблагоприятных воздействий. </em><span>Обычно приспособление вида к среде осуществляется тем ими иным сочетанием всех трех возможных путей адаптации.</span>
<span>Живые организмы хорошо адаптированы к периодическим факторам. Непериодические факторы могут вызывать болезни и даже смерть живого организма. Человек использует это, применяя пестициды, антибиотики и другие непериодические факторы. Однако длительное их воздействие также может вызвать к </span><em>ним </em><span>адаптацию.</span>
<span>это означает- что изображение на его экране будет состоять из 480 строк, каждая из которых содержит 640 пикселей.</span>
У Чорному морі мешкає кілька видів раків-самітників. Головогруди та клешні цих тварин добре розвинені та захищені твердим покривом, тоді як м'ясисте черевце має тоненький покрив. Молоді рачки, які щойно вилупились з яєць, знаходять черевоногих молюсків із черепашками відповідних розмірів, убивають і з'їдають господаря, а своє черевце ховають у спорожнілу черепашку.До промислових видів належать різні види крабів, омарів, лангустів, креветок. Омари мають добре розвинені клешні, за допомогою яких вони розчавлюють черепашки молюсків. Лангусти клешень не мають. У Чорному морі та річках Гірського Криму мешкають рідкісні види крабів, що потребують охорони. Шість із них занесено до Червоної книги України.На відміну від річкових раків, омарів, лангустів і крабів, які мешкають біля дна, креветки активно плавають у товщі води.<span><span>Серед креветок є види, які живуть біля дна, наприклад раки-лускунчики. Це мешканці нір тропічного і субтропічного мілководдя, трапляються вони й у Чорному морі. Скороченням великої клешні раки-лускунчики створюють </span>потужний звук. Одночасне клацання клешнями багатьох особин раків відлякує ворогів.</span><span>У прісних водоймах поширені водяні віслюки. І в прісних, і в солоних водах мешкають бокоплави. У вологих місцях суходолу: лісовій підстилці, під камінням, у приміщеннях (погребах, підвалах тощо) трапляються невеличкі (до 10-15 мм завдовжки) сірі рачки мокриці. Вони збагачують органікою ґрунт, розпушують його, що поліпшує дихання та мінеральне живлення рослин.</span><span><span>До <span><u><span>класу Зяброногі</span></u><span> ракоподібні належать переважно мешканці прісних водойм (близько 900 видів). У них голова добре відмежована від грудного відділу, є лише грудні кінцівки, які слугують для руху, дихання та спрямування їжі до ротового отвору.</span></span></span>Якщо у прісній стоячій водоймі зачерпнути сачком воду, то можна виловити значну кількість дрібних зяброногих рачків - дафній. Тіло дафній сплющене з боків і міститься у двостулковому панцирі. Перша пара вусиків у дафній вкорочена, друга - видовжена, за її допомогою рачки плавають.</span><span>До зяброногих ракоподібних також належать щитні. Знайти їх можна у різних прісних водоймах, навіть весняних калюжах. Тіло цих невеликих рачків (завдовжки до 5 см) вкрите великим щитком, звідки й походить їхня назва. Живуть щитні недовго: щойно сонце висушить весняні калюжі, дорослі тварини гинуть. Але яйця, які вони відклали, можуть витримувати тривалу посуху (до 9 років). Висушені яйця щитнів легко розносяться вітром, що забезпечує поширення виду. При потраплянні в калюжі з цих яєць виходять личинки, які багато разів линяють і швидко (протягом 2-3 тижнів) стають статевозрілими.
</span> <span><span>До </span><u>класу Щелепоногі</u><span> належать дрібні ракоподібні, що населяють прісні та солоні водойми (понад 26 тис. видів). Типовими представниками цього класу є циклопи. Перша пара вусиків цих рачків видовжена і слугує для ширяння у товщі води, друга пара вкорочена. На голові циклопів є лише непарне просте око. Саме це і зумовило їхню назву.</span></span>Як і дафнії, циклопи - гарний корм для різних мешканців водойм, зокрема для молоді промислових риб. Деякі види слугують проміжними хазяями паразитичних плоских червів (наприклад, стьожака широкого) і нематод.<span>Серед щелепоногих відомі паразитичні види. Зокрема, у прісних водоймах України поширений коропоїд. Цей невеликий рачок (завдовжки кілька міліметрів) живиться кров'ю риб. Коропоїди здатні завдавати шкоди рибним господарствам, спричинюючи масову загибель молоді коропа та інших видів цінних промислових риб.
</span>
водоймах Україні живуть два види карася - круглий, або золотий, карась з високим, іноді майже округлим тілом, що має бронзово-золотисте забарвлення, і карась срібний з більш низьким і довгастим тілом і менш темною буро-сірого з металевим відливом забарвлення лускою. Срібний карась, на відміну від золотого, має сріблясте черевце, більшу кількість зябрових тичинок, а також більш виїмчастий хвостовий плавник, сильно зазубрені не розгалужені промені в спинному і анальному плавниках і помітно відрізняється за біологічними особливостями. Спинний плавник у обох карасів довгий, на вершині трохи закруглений. Грудні й черевні плавники в золотого злегка червонуваті, у срібного - жовтуваті або сірі, як і всі інші плавники у особин обох видів. Рот у карасів невеликий, без щелепних зубів і вусиків, глоткові зуби однорядні.
<span>Карасі характеризуються великою невибагливістю до якості води. Вони зустрічаються як у великих і чистих озерах, так і в річках; часто заселяють тінисті ставки, тихі заводі річок, різні канави, кар'єри і навіть заболочені водойми з кислою водою, де інші риби мешкати не можуть. Карасі можуть довго переносити різке зменшення вмісту розчиненого у воді кисню, яке не витримують інші риби. Вони витривалі до низьких температур і не гинуть в результаті вмерзання в лід, якщо не промерзнуть тканинні рідини їх тіла. Взимку, як і під час тимчасового пересиханя водойми, вони закопуються в мул, де перебувають весь час без руху. Срібні карасі можуть закопуватися в мул після переляку на кілька хвилин. (до 10).Свої зимові притулки карасізалишають лише після танення льоду і достатнього прогріву води.</span>