(в' і в ц' а)-5 б., 5 зв., 2скл., 2 скл. нагол.
- привіт Михасику, що ти робиш?
- привіт ольго! я годую каченят, що не видно?
- а навіщо ти їх годуєш, вони що самі не знайдуть їжі?
- ольго, вони то звісно знайдуть, але так я їм полегшують життя, тому що вони не будуть ходити голодними в пошуках їжі, а так то я їх годую і вони стають ситими. так я рятую природу! хочеш зі мною?
- звісно, а що робити, Михасику?
- зараз ми підемо до парку та повісимо годівнички для птахів, щоб вони не голодували, а потім ми в тому парку посадимо деревця та квіти, щоб було гарно!
- а навіщо ось це взагалі робити?
- щоб зберегти природу!
- а навіщо її берегти?
- бо природа дає нам їжу, вона нас годує і дає вижити.
Очі, як сині горошки, дивилися з-під вій
Всі діти в моєму віці мріють в майдутьому бути:балеринами, художниками,футболістами,чи артистами, а я хочу бути лікарем. Лікар це професія благородна, адже ти допомагаєш людям. Завдяки тобі люди неболіють, а якщо навіть боліють то ти маєш можливість їх вилікувати. На мою думку найкраще бути лікарем-хірургом, або стоматологом. Хірурги рятують людей в яких здавалось вже немає шансу на життя, але після операцій пацієнти виліковуються і живуть ніби нічого і неболіло. А стоматологи лікують зуби і дарують людям прекрасні посмішки, адже приємно коли ти йдеш а тобі увідповідь всі усміхаються.
<span>Протягом свого історичного розвитку український народ переживав безліч трагічних і драматичних періодів. Та, незважаючи на це, він ніколи не впадав у відчай, «не плакав», а перемагав, знаходив у собі внутрішні сили виживати й творити добро. Мені здається, що неабияку роль у цьому відіграло, передусім, надзвичайне вміння українців жартувати, сміятися. Тому, на мою думку, саме веселу вдачу варто вважати однією з головних рис українського національного характеру, яка допомагала й допомагає йому не впадати в гріх розпуки й сліз (а буття нашого народу ой як часто давало приводи для цього!). Істинно девізом нашого народу могли б стати слова: «Треба сміятися, щоб не плакати!»</span>