Ой же коле сердечко
Це погане гостре словечко
Хочу далі ще жити і жити
Хочу чоловіка свого нового любити
Але тому хто сказав мені це словечко
Зроблю ток щоб і у нього кололо сердечко!!
Буду жити і ще раз жити!!
Буду діточок своїх любити!
Роботу виконала учениця середньої загальноосвітньої школи № 292 м. Києва Петроченко ННауковий керівник Дєвицька Наталія Миколаївна, вчитель української мови та літератури вищої категоріїНевмируще джерелоНе можна собі уявити дівчину або працьовиту людину, що не співають гарних народних пісень.Пишучи фольклорні твори, люди відображають в них своє життя, любов до рідної землі і взагалі, всі вияви людської душі. Михайло Васильович Гоголь дуже точно висловився про значення народної поетичної творчості: "Пісні малоросійські - казав він, - можуть с повним правом називатися історичними, тому що вони не відриваються ні на мить від життя і завжди вірні тодішній хвильки й тодішньому стану почуттів…"Ліричні жанри дуже широко розвинулися в українському фольклорі і, так як пісні мають багато різних тем, то в зв'язку з цим вони поділяються начеб то на групи або жанри. Ще в давнину, як вважають вчені, коли у наших предків засобом спілкування були незрозумілі для нас вигуки, в основному вони користувалися ними для полегшення праці і об'єднання спільної сили в один трудовий рух. Згодом з вигуків почала утворюватися мова, в зв'язку з чим пісні ставали багатшими та мелодійними. І нарешті пісні почали набувати самостійності і ставати частиною усної народної творчості.До лірики - частини фольклору можна віднести обрядові пісні, пісні родинного ухилу і т.д.Найбільші групи, на які поділяється лірика є родинно-побутові пісні, трудові та календарно-обрядові пісні.У родинно-побутових піснях оспівується життя в родині, відносини між членами сім'ї і т.д. часто можна почути дуже розповсюджені пісні про кохання, які теж відносяться до родинно-побутових пісень. Основними їх героями є батьки та діти, коханий і кохана, свекруха та невістка, тощо. Наприклад пісня "А я в батька росла":А я в батька росла,Одиниця була,Мене мати не жаліла -Взяла, заміж віддала.Віддала мене матиУ чужу стороні,Між велику сім'ю.А чужа сторонаІ без вітру шумить, -Чужий батько, чужа матиІ не б'ють, то болить.Соціально-побутові пісні оспівують в собі стосунки між людьми різних прошарків суспільства, а також - життя громадян. Соціально-побутові пісні, як і всі пісні українського фольклору, дуже різнобарвні та соковиті, так як сюди входять чумацькі пісні, рекрутські та солдатські, кріпацькі, козацькі, бурлацькі і наймитські та стрілецькі пісні.Взагалі, лірика є дуже багата на народні пісні, які в свою чергу є значною частиною набутків українського народу.І ніщо не може скоротити це дивне диво народу - пісню, що таїть в собі стільки вчасної сили!Минають віки, змінюються правителі, потрясають світ ніщивні війни та голодомори, і взагалі, багато що приходить нового та сучасного, а народна пісня завжди залишається і проносить через усі злигодні та незгоди свою красу, свою нев'янучу молодість.І я вважаю, що українська пісня найкраща, найпрекрасніша з усіх народних пісень світу!
Україна багата на талановитих людей. Одним з найвідоміших та
найславетніших її синів є Григорій Савич Сковорода. Він вів просте
життя, проте саме він вказав нам стежку до щастя, злагоди та спокою -
стежку сродної праці.
Спочатку варто розібратись, що собою представляє сродна праця. Відповідь
треба шукати в самому слові. «Сродна» - «с роду», тобто «з народження».
На мою думку, сродною працею можна назвати ту роботу, від якої людина
отримує задоволення. Це те, до чого в людини лежить душа, без чого
неможливо уявити життя. У творчості Г. Сковороди ми зустрічаємо багато
прикладів сродної праці. Найяскравішим з них є байка «Бджола та
Шершень».
Бджола – уособлення людини працьовитої, яка знайшла своє покликання.
Шершень – звичайний нахлібник, що не має в житті ані мети, ані способу
її досягти. Хто ж з них є щасливішим? На перший погляд здається, що
Шершень. Чому? Бо він не гне спину, але користується готовим результатом
(їсть мед, здобутий бджолами). Та ні, не все так просто. Насправді
щасливою й задоволеною життям є Бджола. Вона не тільки має мед, але при
цьому вона займається улюбленою працею. «А без сього жити, навіть
купаючись у меду, для нас найлютіша мука», - каже вона.
Ця байка є виразним прикладом сродної праці та її ролі в житті людини.
На цю тему можна привести багато прикладів не тільки з літератури.
Наприклад, творча особистість ніколи не буде щаслива, якщо не малюватиме
чи писатиме вірші. Згадайте, як тяжко було Тарасу Шевченку в часи
десятилітнього заслання, коли сам цар написав на його справі «Із
забороною писати та малювати».
Історія знає багато схожих прикладів, та всі вони відображені в роботах
Григорія Савича: байках, віршах та афоризмах. Треба шукати своє місце в
житті, завжди щось робити, чимось займатись – саме тоді сродна праця
ввійде в твоє життя й завжди приноситиме гарні плоди. Бо «ніщо не
втрачено, якщо не втрачено все,» - саме таке життєве кредо ми можемо
перейняти у філософа, поета, педагога Григорія Сковороди.
1.Хитрий та гордий лис.
2.Хвалькувата поведінка лиса.
3.Тортури для Микити.
4.Гарні речі на базарі.
5.Схованка лиса.
6.Витривалий Микита.
7.Він прийшов змучений і голодний. 8.Переляк лиса.
9.Переполох звірів.
10.Хитра витівка лиса.
11.Концерт лісових тварин.
12.Заслуга лиса