Ра́бство — насильницьке підпорядкування однієї людини іншою або однієї групи людей іншою групою людей. Слово походить від стцерк.-слов. рабъ (йому відповідало давньорус. робъ)[2], яким у слов'ян називали робітника-людину, яка виконує ту, чи іншу господарську роботу. Пізніше з появою у світі рабовласництва, це слово стало вживатись у значенні — людина, яка виконує свої обов'язки примусово, яка знаходиться у власності інших людей або організацій і яку можна розглядати як таку ж складову господарства як і худобу чи знаряддя праці, можна продати, обміняти, убити без її згоди.
У сучасному розумінні термін «рабство» інколи використовується для позначення суміжних категорій насильницького примушення людей для виконання певної роботи. В цьому розумінні правозахисні організації розробили певні критерії визначення сучасного рабства:
<span>Її діяльність контролюється іншими особами за допомогою насильства чи погроз його застосування.Вона знаходиться в певному місці і займається певною діяльністю не по своїй волі, а також позбавлена можливості змінити ситуацію за власним бажанням.<span>За свою роботу вона або взагалі не отримує платню, або отримує мінімальну оплату, що не покриває її потреб на захист, оздоровлення, лікування, освіту тощо.</span></span>Рабство виникло в доісторичні часи з переходом до відтворюючого господарства. Передумовами його виникнення стали надлишок виробництва — раб повинен виробити продукції більше, ніж спожити[3], і досить висока густота населення, при якій стає можливий організований примус до праці. Рабство поступово зникає із встановленням суспільних устроїв, при яких економічний примус до праці ефективніший від неекономічного, примусу прямим насильством. Однак, процес витіснення рабства розтягнувся на кілька століть, а в деяких державах, наприклад США, рабство довгий час співіснувало з розвиненим промисловим виробництвом. Нелегальне рабство в окремих частинах світу й окремих сферах життя існує ще й досі.
До часу написання Біблії рабство було вже добре встановленим суспільним інститутом. Рабство існувало в усіх стародавніх цивілізаціях від Стародавнього Китаю до доколумбових цивілізацій Америки. Рабами ставали боржники, бранці (полонені) на полях воєн, покарані злочинці, покинуті діти, діти рабів. Слід пам'ятати, що у Стародавніх Афінах від двох до чотирьох п'ятих усіх мешканців були рабами. Тобто, афінська демократія існувала за рахунок широкого використання рабів та перекладання на них усього тягару господарської, будівельної діяльності та підготовки до воєн.
<span>
</span>
«Розсудливий чоловік не дозволяє іншим керувати собою, а й сам не прагне керувати іншими; він хоче, щоб всім правил один тільки розум ». Ж. Лабрюйер
Сучасна наука вивчає суспільство як складну саморозвивається систему з точки зору його структурної організації, тобто взаємини складових його основних підсистем та елементів; а також з позицій виявлення чинників соціальної динаміки через опис основних етапів, причин, форм, характеру і типів соціальних змін.
В соціальну систему входять:
· Економічна підсистема - виробничо-розподільні зв'язки і відносини (виробництва, обміну, розподілу і споживання), засновані на розподілі праці і розподілі людей в рамках соціальної структури суспільства з професійно-кастовому ознакою. У неї входять соціальні верстви (страти), стану, цехи, професії і т.д .;
· Політична соціальна підсистема - це керуюча підсистема з відповідними органами керівництва (від вождя племені до парламенту і президента республіки), політичними організаціями та громадськими об'єднаннями. В рамках цієї підсистеми також виділяють різні соціальні групи: перш за все керуючі і керовані - від державного управління до управління в родині або в первинному виробничому, навчальному колективі. Вищі «поверхи» цього управління і набувають характеру політичної підсистеми;
· Соціальна підсистема (що включає в якості підрівнів правову, релігійну, духовну та ін.) - це досить складна форма соціальних зв'язків і відносин, заснована на етнічних, демографічних, національних, культурно-освітніх, релігійних та інших зв'язках між людьми, що представляє собою природний процес формування різноманітних соціальних груп і спільнот людей. Від характеру взаємин людей всередині цих спільнот залежить соціальний клімат, стан ворожнечі або взаємодопомоги, що визначають поведінку людей в суспільстві, їх спільні або індивідуальні дії.
Всі ці три соціальні підсистеми існують не ізольовано, а взаємно доповнюють і пронизують один одного: таким чином, соціальна підсистема проникає в виробничу і керуючу сфери, і навпаки, Наприклад, один навчальний колектив можуть становити люди різних національностей, віку, статі та конфесій з проявом особливих, часом специфічних, форм внутрішнього самоврядування.
«Діяти, створювати, битися з обставинами, перемагати або бути переможеним - ось у чому вся радість, все життя здорової людини». Е. Золя
Людина набуває свої особистісні якості тільки в соціальному середовищі, тільки завдяки активній взаємодії з іншими людьми в процесі соціалізації. Самореалізація особистості в культурі відбувається завдяки її активній життєдіяльності, конкретних вчинків і комунікації із соціальним оточенням. Соціальна комунікація (спілкування) - це процес встановлення і розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами в спільній діяльності. Завдяки соціальній комунікації людиною здійснюється індивідуальний вибір і ранжування між собою соціокультурних програм поведінки, діяльності і спілкування, формування соціальної позиції і відбудовування власного статусно-рольового набору.
Поняття соціального статусу характеризує:
1) місце людини в суспільстві;
2) його оцінку з боку інших людей (що виражається в різних показниках - авторитеті, престиж, привілеї, рівні доходів, нагороди, звання, славу і т.д.).
У кожної людини є не один, а відразу кілька статусів або їх ознак, що утворюють статусний набір індивіда. Статуси можуть бути або головними, або другорядними. Особлива роль, звичайно ж, відводиться головному статусу, який визначає основну спрямованість, зміст і характер її діяльності, стиль життя, його манеру поведінки, коло його спілкування
<span>Однажды маленький мальчик Евсейка, — очень хороший человек! — сидя на берегу моря, удил рыбу.
Это очень скучное дело, если рыба, капризничая, не клюет. А день был
жаркий: стал Евсейка со скуки дремать и — бултых! — свалился в воду.
Свалился, но ничего, не испугался и плывет тихонько, а потом нырнул и тотчас достиг морского дна.
Сел на камень, мягко покрытый рыжими водорослями, смотрит вокруг — очень хорошо!
Ползет не торопясь алая морская звезда, солидно ходят по камням
усатые лангусты, боком-боком двигается краб; везде на камнях, точно
крупные вишни, рассеяны актинии, и всюду множество всяких любопытных
штук: вот цветут-качаются морские лилии, мелькают, точно мухи, быстрые
креветки, вот тащится морская черепаха, и над ее тяжелым щитом играют
две маленькие зеленые рыбешки, совсем как бабочки в воздухе, и вот по
белым камням везет свою раковину рак-отшельник. Евсейка, глядя на него,
даже стих вспомнил:
Дом, — не тележка у дядюшки Якова…
И вдруг слышит над головою у него точно кларнет запищал:
— Вы кто такой?
Смотрит — над головою у него огромнейшая рыба в сизо-серебряной
чешуе, выпучила глаза и, оскалив зубы, приятно улыбается, точно ее уже
зажарили и она лежит на блюде среди стола.
— Это вы говорите? — спросил Евсейка.
— Я-а…
Удивился Евсейка и сердито спрашивает:
— Как же это вы? Ведь рыбы не говорят!
А сам думает: «Вот так раз! Немецкий я вовсе не понимаю, а рыбий язык сразу понял! Ух, какой молодчина!»
И, приосанясь, оглядывается: плавает вокруг него разноцветная игривая рыбешка и — смеется, разговаривает:
— Глядите-ка! Вот чудище приплыло: два хвоста!
— Чешуи — нет, фи!
— И плавников только два!
Некоторые, побойчее, подплывают прямо к носу и дразнятся:
— Хорош-хорош!
Евсейка обиделся:
"Вот нахалки! Будто не понимают, что перед ними настоящий человек…"
<span>И хочет поймать их, а они, уплывая из-под рук, резвятся, толкают друг друга носами в бока и поют хором, дразня большого рака :</span></span>
Человек! Человек!
Охраняй природу.
Чтоб была она навек
Лучше с каждым годом.
<span>Мы с моими родителями переехали в новый дом где был очень большой и красивый сад.Мне в новом доме очень понравилось!Однажды после ночного сильного ливня в наш дом прибило мангуста,который был еле еле живой!Мы его подобрали и обогрели и очень скоро он пришел в себя!Я назвал его Рики тики тави!Он стал мне хорошим другом и товарищем.Но в нашем саду жила семья змей это были кобры Наг и Нагайна которые хотели что бы мы ушли из нашего дома для того что бы они стали полноправными хозяивами дома и сада! И однажды они задумали недоброе!Нагайна решила укусить меня но мой славный и храбрый мангуст вступил в неравную схватку с коброй и победил её!И мы стали жить долго и счастливо!</span><u /><u><span>
</span></u><u>
</u>