Основан 1703 году Петром 1 на Заячьем острове. В строительстве города, его благоустройстве Петр принимал самое активное участие. На острове были расположены Троицкая церковь, Гостиный двор, служебные здания, ремесленная слобода и воинские части. На Миллионной линии находился первый Зимний дворец Петра, построенный в 1711 г. и расширенный в 1725 г. Застройка вдоль набережной Невы и Миллионной линии тянулась до Царицына луга - современного Марсова поля - и заканчивалась у него мазанковым двухэтажным зданием Почтового двора, в котором приезжающие в Петербург могли останавливаться.
Вся территория между Адмиралтейством и Фонтанкой, Невой и Мойкой была застроена и освоена. Мойку соединили с Фонтанкой, а также с Невой, для чего были прорыты три канала, получившие название Лебяжьей канавки, Красного канала и Зимней канавки.
Город возник, чуть ли не в одночасье по велению грозного царя Петра в устье Невы на болотистой равнине. Санкт-Петербург заведомо строился как европейский город, и влияние европейской культуры ярко отразилось на его облике и культуре.
Ярослав заслужив у літописах ім’я мудрого правителя; не здобув зброєю нових земель, проте повернув втрачене Руссю в роки міжусобиць; не завжди перемагав, але завжди демонстрував відвагу; втихомирив свою батьківщину і любив свій народ.
Зовнішня політика Ярослава гідна сильного монарха: він навів жах на Константинополь за те, що ображені русичі вимагали, та не знайшли там правосуддя, та, помстившись Польщі і отримавши назад свої землі, все ж ствердив її цілісність та благополуччя.
У зовнішній політиці використовувались усі можливості дипломатії, з-поміж яких чільне місце посідали міждинастичні шлюби. Недарма Ярослава Мудрого називали тестем Європи.
В цей же час Ярослав налагоджує стосунки із багатьма відомими правителями Європи. У Польщі царював тоді Казимир, внук Болеслава Хороброго. В дитинстві він був висланий разом з матір’ю до Франції, проте згодом повернувся на польський престол. Прагнучи користуватися прихильністю могутнього Ярослава, він одружується із його сестрою, дочкою Володимира. В подальшому Ярослав мав із зятем гарні стосунки, неодноразово допомагаючи йому у військових походах.
Ярослав зробив величезний внесок в остаточну перемогу над печенізькими ордами. Коли 1036 р. вони взяли в облогу Київ, князь дав генеральну битву ворогові, яка завершилась повним розгромом степових хижаків.
Відтворення єдності Русі, зосередження влади в руках великого князя, підпорядкуванню Києву окремих російських земель, за допомогою напряму туди великокняжих синів-намісників стало тією політичною основою, на якій розвинулися нові господарські процеси, розцвіли міста, ускладнилося суспільне життя, рушила вперед культура країни.
Особливу увагу Ярослав приділяв поширенню і зміцненню християнства. Він, як і його батько, добре розумів значення християнства для Київської Русі. За часів Ярослава християнська церква набула на Русі ширшого поширення і придбала певну вагу в суспільстві. Цьому сприяв і сам великий князь, який, по відгуках сучасників, відрізнявся великою набожністю, знанням церковних обрядів.
Важливим кроком Ярослава в області внутрішньої політики стало призначення (близько 1051 р.) київським митрополитом відомого письменника і культурного діяча Іларіона, що створив церковно, – політичний трактат «Слово про Закон і Благодать».[18]
Він багато зробив для утвердження Києва в ролі політичного осередку країни. Князь виступив ініціатором упорядкування законодавства. За його правління в Києві було створено перше писане зведення законів Київської Русі – «Руську Правду».
За часів правління Ярослав також багато зусиль приділяв розвитку економіки Київської Русі. Високому рівня досягнули сільське господарство та торгівля, зокрема зовнішня – основні сили тодішньої економіки. Не останню роль грали ремесла та чорна металургія.
Завдяки всім цим досягненням Ярослава Мудрого, Київська Русь зміцнила свій авторитет серед інших держав, що сприяло розвитку дипломатичних та політичних міждержавних відносин.
Освітньо-культурна релігія: не совсем понимаю что это значит, но наверное это входит и в политику в принципе, нет?
Нутренняя и внешняя политика в период Л. И. Брежнева - это называется Эпохой Застоя. по конкретней прогуглитеВнутренняя политика Брежнева<span>«Эпоха застоя» - так характеризуют публицисты экономическое и политическое состояние СССР в период правления Л. И. Брежнева (с 1964 по 1982 годы). Консерватизм и отсутствие политической дальновидности генсека Брежнева приближали советскую экономику к развалу. Он отдавал особое предпочтение развитию военно-промышленного комплекса, на что растрачивалась основная часть бюджетных средств. Был создан мощный комплекс, но это негативно отразилось на экономике в целом и усугубило кризис в стране. Происходит замедление научно-технического прогресса, экономические реформы «замораживают», резко снижаются темпы роста сельского хозяйства и промышленности. Все эти факторы стали приводить Советский Союз к отставанию в развитии от лидеров мировых держав. В это же время внутриполитическая ситуация складывалась не лучшим образом. Принимается новая Конституция СССР. В основном законе страны говорилось о полновластии народа, как о главном принципе власти. На деле же все обстояло иначе. При Брежневе возрастает и усиливается бюрократический аппарат. Партийцы и приближенные Леонида Ильича свободно занимаются произволом, казнокрадством, злоупотребляют служебным положением. Процветает коррупция среди чиновников. Активно ведется борьба с инакомыслящими. Под руководством Брежнева органами государственной безопасности </span>
Которые были в те времена..... В учебнике посмотри что за монеты.
Ответ:
Выдал прямой закон который гласит о том что он будет поддерживать единство страны.
Объяснение:
я так предполагаю