Мама, ненька, матуся, матир,мамочка
Григорій Многогрішник– головний герой роману І. Багряного «Тигролови». Він «нікому не відомий, гордий нащадок першого каторжанина Сибіру, правнук гетьмана Дем'яна Многогрішного», «гордий сокіл, безумний сміливець», як говорить про нього автор. «Юнак - 25 літ, русявий, атлет, авіатор тчк... Суджений на 25 років тчк... На ймення - Григорій Многогрішний» - такі прикмети подаються про нього після втечі.
Григорій «мав голіафську силу, навіть підпливлий кров'ю, навіть в рядні ношений. Перше вони могли повалити його лише вчотирьох». Григорій виявився людиною «зборканої, але не зламаної і не упокореної волі, що проривався зі стиснених щелеп».
Його попутчики в «ешелоні смерті» будуть пам’ятати про нього, як «про того "диявола", про того юнака, на двадцять п'ять літ каторги приреченого, що переступив "трибунал" і вистрибнув у смерть зі скаженого поїзда», «того, хто не здався, хто лишився таки там. Образ, як символ непокірної і гордої молодості, символ тієї волелюбної і сплюндрованої за те Вітчизни...»
Не може бути речення міркування, але є текст-міркування або твір-міркування.
Що саме потрібно зробити?
Любий друже, піклуйся про дику природу!
Учню, будь ласка, не розмовляй на уроці
Яскраво світить сонце. Легкі білі хмарки біжать по небу, поспішаючи і озираючись, ніби боячись, що їх наздоганяють важкі темно-сірі дощові хмари. Прохолодний вітерець розхитує пожовтівші крони дерев, немов уколисуючи. Все частіше чутно клич перелітних птахів, видно ключі журавлів и зграї ластівок. З кожним днем стає холодніше, сонечко не так охоче дарує своє тепло, а ніч все ближче і ближче підкрадається до дня, не даючи йому місця, закриваючи сонце.
Такі мої останні вересневі дні...