В повести «Сын Полка» Катаев описывает историю простого крестьянского мальчика, Вани Солнцева, у которого война отобрала родной дом и семью. Однако тяжелые испытания только закалили дух Вани, а среди солдат он находит свою вторую семью. Автор показывает храбрость, смелость и выдержку мальчика даже в самых трудных ситуациях.
Повесть «Сын Полка» была дважды экранизирована, а также поставлена на сцене театра юного зрителя в Ленинграде.
Рекомендуем не останавливаться на кратком пересказе «Сына полка», а прочесть книгу полностью.
<span>она прачка,поручалось ей одной тонкое
бельё,лет 28,маленькая,худая,белокурая.с родинкой на левой щеке(говорят
что это предвестия несчастья)</span>
3.<span>Этого простого офицера мы впервые видим глазами князя Андрея. Он оказался маленького роста, с добрым и умным лицом. Капитан Тушин немного сутуловат и выглядит не богатырем, а слабым человеком, и в соответствии со своей фамилией тушуется, когда встречается с высокопоставленными лицами. И сам-то он маленький, и ручки у него маленькие, и голос у него тоненький, нерешительный. Зато глаза большие, умные и добрые. Такой вот обыденный, негероический вид имеет капитан Тушин. Но под этой неказистой внешностью кроется отважный и азартный во время опасности, бесстрашный дух.</span><span />
Пурпурові вітрила – це повість-феєрія Олександра Гріна про віру в чудо та мрію. Книга розповідає читачам про життя дівчинки Ассоль, яка в маленькому віці втратила матір. Дівчина жила разом зі своїм батьком, який виготовляв іграшки, щоб заробити хоч трішки коштів на прожиття.
Одного разу доля влаштувала Ассоль зустріч зі старим чоловіком на ім’я Егль. Він розповів, що до неї неодмінно припливе принц на кораблі з яскравими пурпуровими вітрилами. Дівчинка щиро вірила, і одного чудового дня її мрія стала реальністю.
Книга «Пурпурові вітрила» – це справжній скарб світової літературної спадщини. Дівчинка Ассоль вічно буде жити у наших серцях, тому що книгу читали та будуть читати у всі часи. Але і це не найголовніше. Головне те, що кожного разу, гортаючи сторінки «Пурпурових вітрил», читач знаходить для себе щось нове та неповторне, помічає зміни у самому собі. В повісті яскраво змальована людська мудрість, яку необхідно зрозуміти. Тут є і віра в дитячу та щиру любов, яка живе у Ассоль; захоплюючі переживання Грея та його духовне зростання. Люди ні в якому разі не повинні сліпо покладатися на випадок, ми повинні самостійно створювати собі комфортні умови і допомагати іншим. Але, якщо комусь пощастило дістати свій щасливий білет, потрібно слідувати за ним, не роздумуючи.
Сьогодні люди припинили вірити в казку та чудеса, не шукають свого щастя, заміняючи його на що завгодно аби лиш не діяти, не боротися. Звісно, життя далеко не казка. Скептики можуть сказати, що немає ніяких гарантій, і щасливий корабель з пурпуровими вітрилами ніколи не пристане до берега. Тому навіщо щось змінювати? Адже все і так нормально, а якщо відважитись на відчайдушний вчинок, можна втратити все, що є.
Але погодьтеся, якби ці думки з’явилися в прекрасній голівці маленької дівчинки, сталася б ця чудесна історія? Звісно, що ні. Вона сміливо зробила крок назустріч долі та не прогадала. Натомість вона здобула справжнє щастя, навряд чи Ассоль жалкувала про свої вчинки.
Не бійтеся ризикувати! Один крутий життєвий поворот та віра на краще здатні змінити все життя.
"На чужое не льстись"-не стоит хотеть чужого добра,можно потерять своё,то что имеешь.Польстившись и на чужое,всегда теряешь своё,нельзя завидовать и забирать не своё,добра это не принесёт.