<span>Навчальна мета: допомогти учням усвідомити зміст твору, його ідейно-художні особливості. Розвиваюча мета: розвивати в учнів навички визначати ключові епізоди, коментувати їх, висловлювати й обґрунтовувати власні думки про них. Виховна мета: виховувати стійкі моральні переконання. Обладнання: підручник, видання твору. Тип уроку: комбінований. Методи: репродуктивний. Хід уроку I. Організаційний момент II. Мотивація навчальної діяльності Людське життя, як і природа, сповнене контрастів. День та ніч, спека та мороз, добро та зло, молодість та старість, благородна мета та неблагородні засоби її досягнення. Такими контрастами пронизаний один із найкращих творів Стендаля «Червоне і чорне», про що свідчить уже сама його назва. Багатогранність аспектів цього твору, перипетії сюжету ми розглядатимемо сьогодні на уроці. III. Оголошення теми й мети уроку IV. Актуалізація опорних знань Бесіда w Розкажіть про головні віхи життєвого і творчого шляху Стендаля. w Розкрийте світоглядно-естетичні позиції митця та чинники, що вплинули на їх формування. w Висловіть судження щодо значення та символіки назви роману Стендаля «Червоне і чорне». V. Сприйняття та засвоєння нового навчального матеріалу 1. Слово викладача До опублікування роману «Червоне і чорне» (1831) Стендаль написав чимало публіцистичних творів із питань мистецтва, музики, історії, а також оповідань, відому новелу «Ваніна Ваніні», спробував свої сили в драматургії. В основу роману «Червоне і чорне» покладено реальну подію: вбивство юнаком низького походження — гувернером Берте — коханки, матері своїх вихованців. Але сам факт був лише поштовхом для задуму, у якому окрема людська доля стала синтезом вираження трагедії віку. У творі є підзаголовок: «Хроніка ХІХ століття» і зазначено час дії: 1827 рік. Такого в літературі ще не було: абсолютно конкретна реальність сучасної авторові доби скрупульозно відтворена, але не стільки в побутовому плані (звичаї, побут, інтер’єр), скільки в психологічному — як пошук обдарованою молодою людиною свого місця в житті, щастя, крах на цьому шляху через зіткнення з буржуазною дійсністю: суспільство вбиває молодих людей — вихідців із «низів», якщо вони намагаються реалізувати свою особистість, виділяються із середовища, що їх оточує. Епіграфом до першого розділу Стендаль поставив слова Дантона: «Правда, гірка правда». Правда ця була особливо гіркою тому, що й герой роману Жульєн Сорель, і сам автор «запізнилися народитися», з’явилися на світ у жорстоку епоху, коли «старе вже вмерло, а нове не встигло народитися». Не випадково письменник неодноразово підкреслює, що провідними кольорами цієї доби стали сірий (мундир чиновника, сутана священика) та чорний (колір загибелі всіх надій). Звідси й різкий контраст «червоного й чорного» в заголовку: життя та смерть, реакція та революція, повнокровне буття та жалюгідне існування. 2. Складання «сюжетного ланцюжка» роману Розповідь про життя Жульєна Сореля в родині батька, селянина-тесляра → холодні взаємини з рідними, вороже ставлення до хлопця з боку односельців та рідних, адже Жульєн не здатен до фізичної праці й знаходиться на утриманні родини → життя в сім’ї мера міста Вер’єра пана де Реналя, до якого він влаштовується гувернером → закохавшись у пані де Реналь, герой змушений залишити цей дім → Жульєн навчається в Безансонській семінарії, щоб зробити кар’єру священика, але й це йому не вдається → юнак потрапляє до Парижа → маркіз де Ла-Моль бере його </span>
<span> 1. Сильная рука — сама владыка. 2.
Силен, как бык, а смирен, как корова. 3. На силу найдется большая сила. 4.
Боязливому по ухо – смелому по колено. 5. Не пугай сокола вороной. 6. За смелым
бежит удача. 7. Безумству храбрых поем мы песню. 8. Если ты храбр – покажи свою
храбрость на поле боя.</span>
Без мечты люди не могут быть самостоятельными. ведь мечта есть стремление человека менять свою жизнь, без неё он тухнет, гаснет и теряется в серой массе.
Грей бы так и остался принцем, исполняющим все наказы своих родителей, он бы возможно даже женился, скорее всего без любви, а просто из-за долга и прожил долгую, но безрадостную жизнь.
Асоль была бы раздавлена под издевательствами и насмешками толпы её города, как дочь убийцы. У неё даже могла бы случиться психологическая травма на этой основе, ведь только благодаря своей мечте она отвлекалась, жила в своем мире, без всей этой боли и этого зла.
В обман главного героя втянули дети Левонтия, когда они собирали землянику в лесу.
Самое большое сожаление, когда после бессонной ночи во время угрызения совести, главный герой во время завтрака ест краюшку хлеба и даже не просит молоко у бабушки. Ему даже слово совестно проронить. А бабушка его простила и все таки подарила пряник, мечту любого полуголодного ребенка послевоенного времени.
<span>Тарас Бульба - мужественный и отважный воин, который прославил себя во многих боях. «Нет у нас никого, что подобным ему в доблести» . Святая для него дело - оборона веры и отечества. Этому он посвятил всю жизнь, в таком же духе воспитывал и сыновей. Часто он был к ним слишком суров, не показывал глубоко скрытой родительской любви. Но тайком любовался Остапом ( «О, да это будет со временем добрый полковник!) . И об Андрее думал: «И это добрый - враг бы не взял его! - Вояка! Не Остап, но добрый, добрый также вояка! »Когда же Андрей предал казаков ради прекрасной полячки, отец собственноручно его убил. Неимоверными усилиями Тарас Бульба пробирается в Варшаву и поддерживает Остапа в его последнюю самую тяжелую минуту. </span>