Розливається - 12 звуків
Синє - 4
Ясне - 5
Усміхається -11
Ось і прийшла зимонька-зима. А це моя сестричка. На Новий рік будемо прикрашати ялиночки. Горобці пили водичку.
Солов*їна, милозвучна,
Лиш одна така у світі.
Українську рідну мову,
буду завжди я любити.
І куди б я не поїхав,
Де б не кинула недоля,
Говоритиму лише я
на вкраїнській, любій мові.
Історія пам`ятника Лесі Українці Уродженка тутешніх земель, Лариса Петрівна Косач-Квітка, яка взяла псевдонім Леся Українка, є дуже популярною постаттю в історії Луцька. Пам`ятник поетесі був встановлений в 1966 році, це робота рук скульптора Л. Муравіна. Автор представив Лесю Українку в юному віці, приблизно в тому ж, коли вона жила в Луцьку. Крім вищезгаданого парку в центрі міста, в її честь названі: Східноєвропейський національний університет у Луцьку; Встановлено ще один пам`ятник Лесі Українці в іншому районі Луцька; Названі сотні вулиць, бульварів і площ у 30 різних містах колишнього СНД; Випущена купюра із зображенням поетеси на одному з найбільших номіналів в Україні. Леся Українка отримала таку популярність завдяки наполегливій праці, працюючи над історико-культурними творами з п`ятирічного віку. Залишивши після себе нащадкам кілька тисяч безцінних робіт, переведених на різні мови усього світу. Померла поетеса в Грузії, померши від важкої хвороби туберкульозу кістки у віці 42-х років.
<span>Read more at: </span><span>http://ua.igotoworld.com/ua/poi_object/76902_pamyatnik-lese-ukrainke-luck.htm</span>
Матусина пісня супроводжує нас від народження й впродовж усього життя. Маленькими ми слухаємо «Люлі, люлі, прилетіли гулі», «Котку, котку-рябку», «Ходить сон коло вікон». Ми підростаємо, і наші матусі навчають нас співати: «Ходить гарбуз по городу». Підростаємо ми, дорослішають наші пісні. Уперше десь біля вогнища під час відпочинку мама навчила мене співати маршових пісень, серед них мені дуже подобаються ті, що колись правили за гімн України, — «За Україну», «Не пора». Особливо подобається «Гей, у лузі червона калина». Це вже не просто пісні, а пісні, що стали історією. Кожна пісня має свою історію, як кожна людина має свою біографію; вони цікаві, захоплюючі й неповторні.
Це не означає, що я не люблю сучасну музику й сучасних співаків. Я із задоволенням слухаю Т. Петриненка, С. Вакарчука, О. Пономарьова. Та мамина пісня — рідна й мелодійна, лишається на все життя першою й найкращою.